Слайд 1Т.Г.Шевченко
(1814-1861)
Презентацію підготувала учитель української мови та літератури ГЗОШ №48 Сидоренко О.О.
Слайд 2Іван Франко писав:
“Він був сином мужика і став володарем в царстві
духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури… Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу… Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори”.
Слайд 3
Минуло понад 150 років, як помер Тарас Шевченко, але і сьогодні
ми хочемо знати, як склалася його прижиттєва і посмертна доля, як він працював, з ким дружив, а кого ненавидів, яким був у побуті та особистому житті, які його погляди, переконання і смаки-уподобання.
Слайд 4
Письменник Олександр Гаврилюк діяльність великої Людини (Тараса Шевченка) назвав величавою поемою,
згустком великої трагедії мільйонів гноблених, одним з найбільших велетнів світової історії.
Слайд 6
Жили вони в злиднях, багато працювали, щоб прогодувати сім’ю, а сім’я
була чималенька – п’ять сестричок Тарасових і двоє братів. А звали їх: Катерина, Ярина, три Марії, Микита і Йосип. Старша сестра Катерина була Тарасові за няню.
Слайд 7
Роки дитинства Шевченко провів в рідному селі, та селі Кирилівка, яким
володів генерал-лейтенант Василь Енгельгардт.
Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Між ярами над ставами
Верби зеленіють.
Слайд 8
З дитинства був допитливим, любив малювати, співати. Тарасові було дев’ять років
коли він залишилися без матері. Батько одружився вдруге. Мачуха мала трьох своїх дітей, і життя в хаті стало нестерпним.
Слайд 9
Коли ж через два роки помер і батько, хлопець пішов у
найми. Тарасові дуже хотілося вчитися. Але шкільний дяк, до якого найнявся малий за можливість навчатися, виявився п’яницею і змушував його красти.
Слайд 10
Хлопець знайшов собі нового вчителя — маляра, але Тараса приставили козачком
до пана. Це була нудна робота: цілими днями чекати, поки господар забажає люльку чи склянку води, яка стоїть поряд з ним на столі.
Слайд 11
Нехтуючи забороною, Тарас таємно перемальовував картини зі стін панського будинку. За
це його одного разу дуже покарали. Але й помітили неабиякі здібності кріпака і вирішили віддати його до майстра вчитися на «кімнатного живописця».
Слайд 12
Остаточне рішення будь-що стати малярем визріло у нього в Києві, куди
він поїхав з паном. Енгельгардт бенкетував, і три дні хлопець міг робити, що сам хотів. Тарас побував на Хрещатику, оглянув Золоті ворота, Лавру, Софійський собор, і від побаченого підліткові захопило дух.
Слайд 131831 рік
Генерал-лейтенант Енгельгардт переїхав до Санкт-Петербурга, де навчання Шевченка продовжилось. В
Петербурзі Тарас навчався в цехового майстра мальовничих справ –
В. Ширяєва.
Слайд 14
Завдяки Ширяєву юний художник відвідував Ермітаж, та малював статуї Літнього саду.
Саме в літньому саду, Шевченко познайомився з Іваном Сошенком, малюючи одну з скульптур.
Слайд 15
Завдяки новому знайомому Тараса представили Брюллову та Жуковському, які згодом відіграли
значну роль в звільненні Шевченка. Та, в першу чергу, саме обдарованність цього хлопчика була тому причиною.
Слайд 1622 квітня 1838 року -
Звільнення з кріпацтва Шевченка. Завдяки Жуковському та
Брюлову, котрі провели благодійний аукціон, була зібрана сумма в 2,5 тисячі рублів. За ці гроші й було викуплено з кріпацтва Тараса Шевченка - майбутнього великого поета.
Слайд 17
Зразу після викупу з кріпацтва Тараса зараховують до Академії мистецтв. Незабаром
він стає одним з найулюбленіших учнів видатного російського художника Брюллова.
Слайд 18
Юнак поглинає книги з мистецтва, всесвітньої історії, слухає лекції з анатомії,
фізіології, зоології, береться за вивчення французької мови, відвідує музеї, часто буває в театрах.
Слайд 19Успіхи Шевченка у малярстві:
Його тричі нагороджують срібною, а потім і золотою
медалями.
Слайд 201840 рік-перше видання “Кобзаря”.
Слайд 211841 рік-
Окремою книжкою виходить поема “Гайдамаки”. У ній автор звернувся до
всіх, кому дорогий рідний край: “Не дайте матері в руках у ката пропадать”.
Слайд 221843 рік-приїзд Шевченка в Україну.
За кілька місяців він устиг побувати у
багатьох місцях Київщини, Чернігівщини та Катеринославщини (тепер Дніпропетровщини).
Слайд 23Страждання кріпаків для Шевченка були особистим горем.
Він не міг спокійно дивитися,
як пан Трепов у його присутності ляпасом розбудив козачка, що дрімав у передпокої. Не міг пробачити панові Лукашевичу, коли той у лютий мороз погнав кріпака пішки за 30 верст із запискою і в той же день велів повернутися.
Слайд 24
У рідному селі Шевченко побачився з братами й сестрами, застав ще
живого діда, намалював його, а також свою хату. Від радості Тарас плакав, обнімаючи своїх рідних.
Слайд 25
Шевченко знову в Петербурзі: завершує навчання в Академії мистецтв, видає на
власні кошти і сам поширює “Живописну Україну” – серію картин, на яких відображено історичні місця України, її побут і природу.
Слайд 26Складає вилучені гроші, щоб викупити з кріпацтва своїх братів та сестер.
Чого
мені тяжко, чого мені нудно,
Чого серце плаче, ридає, кричить,
Мов дитя голодне? Серце моє трудне,
Чого ти бажаєш, що в тебе болить?
Слайд 271845 рік-закінчує Академію мистецтв.
Знайшов роботу в Київській археографічній комісії та почав
змальовувати й описувати історичні пам’ятки по всій Україні.
Слайд 28Сучасник згадує:
“У мовчазному спогляданні проводив він по кілька годин біля струмка,
спостерігаючи за його течією, або блукав лісом, вивчаючи трави, птахів”. Але кожного разу ту сонячну радість заступала чорна хмара горя народного. Чи то обшарпана хата, чи бідування вдови, чи злидні сироти-підпасича-все вражало душу, краяло серце.
Слайд 29За друге півріччя 1845р. Він написав такі твори:
Поеми “Кавказ”, “Єретик”, “Великий
льох”, “Наймичка”, “І мертвим, і живим…”, поезію “Заповіт”.
Слайд 30Шевченко-член Кирило-Мефодіївського братства,
яке поширювало ідеї слов’янського єднання, маючи за мету утворення
федерації вільних слов’янських народів.
Слайд 315 квітня 1847 року Шевченка заарештовано і у супроводі двох дужих
жандармів відправлено до Петербурга.
Слайд 32Вирок Шевченкові після закінчення слідства:
«Определить Шевченку рядовым в отдельный Оренбургский корпус…
под строжайший надзор, с запрещением писать и рисовать, и чтобы от него ни под каким видом не могло выходить возмутительных и пасквильных сочинений».
Слайд 33
Поет в Оренбурзі, через тиждень – Орськ. У листі до Варвари
Рєпніної засланий поет-художник пише: «Тут так багато нового, киргизи такі мальовничі, такі оригінальні і наївні, самі просяться під олівець, і я дурію, коли дивлюся на них… А дивитися і не малювати – це така мука, котру зрозуміє тільки істинний художник».
Слайд 34
І Шевченко писав, ховаючись від унтерів та офіцерів, тікаючи від усього
світу в степ, за вали, на берег моря, довіряючи тільки сонцю, вітрові й хмарам. Писав ночами при світлі місяця у саморобних книжечках, які називав “захалявними”, або на випадково знайдених шматках обгорткового паперу оцупком олівця, хтозна-як добутого.
Слайд 351848 рік -
Шевченка взяли художником у наукову експедицію під керівництвом О.
Бутакова для вивчення й опису Аральського моря.
Слайд 36
На Кос-Аралі Шевченко жив бідно, зате не відчував тягара солдатчини, багато
читав, малював, писав. Працьовитість його в цей період дивовижна: за одну зиму створив понад півсотні віршів та два великі альбоми етюдів і портретів з життя казахів. Відвідуючи їхні юрти, поет швидко став там бажаним гостем. Як він любив казахських дітей, з яким інтересом слухав співців-акинів! І такою ж зворушливою любов’ю відповідали йому казахи, називаючи поета “акин Терезі” (співець Тарас).
Слайд 3922 квітня 1850 року -
Шевченка переводять в Новопетровське укріплення –
на півострові Мангишлак. Умови тут були жахливими. Навколо пустеля, пісок і солона вода, до найближчого культурного центру тисячі кілометрів, доріг жодних, клімат такий шкідливий, що солдатів тут змінювали через два роки. Шевченка ж протримали в цій глухомані майже сім років.
Слайд 40Серпень 1857 року -
Шевченка відпустили, й він три дні й
три ночі плив на рибальському човні через Каспій, а з Астрахані до Нижнього Новгорода – на пароплаві. На пристані його вже чекали жандарми, які оголосили поетові, що він буде відправлений по етапу назад до Оренбурга, до того ж під суворий нагляд. У щоденнику у цей день Шевченко записав: “Прокляття вам, мучителі мої безкарні! Мерзенно! Жорстоко! До огиди мерзенно!”
Слайд 4127 березня 1858 року -
Шевченко повернувся до Петербурга. Зворотній шлях
зайняв цілих дев’ять місяців – рівно в 30 разів повільніше, ніж шлях у неволю!
Слайд 42
У незручній квартирі з одним вікном, столиком і двома простими стільцями
він грунтовно займався гравіруванням, за що згодом йому присвоєно звання академіка. Одночасно клопотався про перевидання своїх поетичних творів – хоча б тих, які були свого часу дозволені цензурою. Вечорами часто відвідував оперний і драматичний театри, концертні зали. Саме тоді поет познайомився і подружився з Айрою Олдріджем та Марком Вовчком.
Слайд 44
Нове, побільшене видання «Кобзаря» вдалося випустити тільки в січні 1860 року.
Звичайно, що про друк таких нових поем як «Неофіти» (1857) чи «Марія» (1859) тоді не можна було навіть мріяти (обидві поеми було надруковано тільки в 1876 році).
Слайд 45
Дві мрії плекав Шевченко після звільнення – оженитись та оселитись у
своїй власній хатині десь на Київщині, над Дніпром. Ці його мрії алегорично відбились у його гравюрі з характерною назвою «Сама собі в своїй господі» (1859). Він любовно малював різні проекти цієї хатини, мріяв, яку гарну майстерню він там буде мати… В 1859 році він приїхав на Канівщину, щоб особисто вибрати ділянку землі, але тут його спіткало нове лихо. Місцеві поміщики-поляки, не бажаючи мати такого неприємного сусіда, спровокували Шевченка на «крамольні» розмови, через які він був знову – уже втретє! – заарештований і змушений був виїхати до Петербурга.
Слайд 46
Так само скрасували мрії Шевченка про одруження. Його намір оженитись із
Ликерею Полусмак скінчився повним розривом (вересень 1860 р.), і невдовзі після того Шевченко захворів на серце. Ця хвороба, на яку тоді не знали ради, швидко прогресувала і звела його в могилу.
Слайд 4710 березня 1861 року перестало битися серце Кобзаря.
Поховали Т.Г.Шевченка у Петербурзі
на Смоленському кладовищі.
Слайд 49
22 травня 1861 року тіло Великого Кобзаря перезаховали у Каневі. А
24 травня 1861 року над домовиною почали насипати високу могилу.
Слайд 50
Шевченко прожив тільки 47 років і написав, порівняно із сучасними йому
письменниками, небагато. Подібна ситуація із малярською спадщиною: в ній майже відсутні твори в техніці олійного живопису, натомість рішучо переважають акварелі, рисунки олівцем та гравюри (а саме олійний живопис є визначальним при оцінці художника). Але значення його творчості колосальне.
Слайд 51Вшанування пам’яті Великого Кобзаря
Памятник Шевченкові в Горлівці