Презентация, доклад на тему Ольга Кобилянська— українська письменниця, учасниця феміністичного руху на Буковині.

свої сили... І ти віднайдеш себе. Віднайдеш і зміркуєш, якою повинна бути... А народ шануй! Гляди-бо! Коли йдеш у ліс, ти не застанеш тут такого ладу, як в гарно виплеканім саді та зате стрінеш ти в лісі таку силу й потуги, стільки несвідомої поезії і краси з першої руки, про яку в гарно виплеканім саді іноді й не снять, а тобі іноді з подиву серце замовкне... Це наш народ, моя доню!.. Народ шануй!"

Ольга Кобилянська

ще два брати і сестра. Звичайно, така багатодітна сім'я вимагала коштів і батькові доводилося працювати, надриваючись. Через це Юліан Кобилянський був досить строгим і навіть жорстоким у стосунках з рідними.

Ольга закінчила чотири класи початкової школи, в якій навчання велося виключно німецькою мовою.

Щоб дитина володіла й рідною, батько найняв приватну вчительку Працюркевич, яка за шість місяців навчила уже дівчину-юнку "писати, читати, граматики небагато". У сім'ї підростали Ольжині брати, і старий Кобилянський вважав, що саме їм варто давати освіту, дівчата є все одно повиходять заміж і з науки жити не будуть.

вчитися самостійно, читати німецькі книги в оригіналі. В юності дівчина гарно співала, грала на фортепіано, малювала. Перший вірш, присвячений матері, написала в дванадцять років.

неї відкривається новий світ, широкий і багатий для творчої праці.
Кобилянська твердо постановляє писати по-українськи. Вона переробляє німецьку повість «Вона вийшла заміж» і під заголовком «Людина» друкує її в «Зорі» 1894 р.

поглиблення її реалістичної манери, засобів психологічного аналізу. Надрукована повість була в газеті «Буковина» (1895) і того ж року вийшла в Чернівцях окремим виданням.

тісні контакти з мешканцями буковинських сіл, зокрема Димки, що згодом увійде в її творчість страшною трагедією-братовбивством (“Земля”).

до одної також із життя взяті. Я просто фізично терпіла під з'явиськом тих фактів, і коли писала, ох, як хвилями ридала!..” — згадує О. Кобилянська в автобіографічному нарисі “Про себе саму”.

Північної Буковини з'явилися деякі нові мотиви. В оповідання письменниці ввійшла тема війни (“Юда”, “Лист засудженого вояка до своєї жінки”, “Назустріч долі” (1917), “Зійшов з розуму” (1923) та ін.)

під трибунал через те, що її агітаційні радянські листи шкодили румунській державі. Ставились питання ув’язнення, проведення показового суду і, навіть, публічного розстрілу як зрадниці. Але знайшлися розумні люди, які буксували розгляд справи, даючи спокій 78-літній жінці. Кобилянська померла 21 березня 1942 року

рано зілля копала
Юда
Лист засудженого вояка до своєї жінки
Назустріч долі

у будинку, де Ольга Юліанівна жила з 1925 року і до самої своєї смерті. Там, серед численних експонатів і особистих речей, зберігається унікальний документ — щоденник Кобилянської. Це два загальні зошити, написані німецькою мовою і лише деякі слова українською та польською (в їхньому домі розмовляли цими трьома мовами). Перший запис зроблено 1 листопада 1883 року. Вона вела їх понад сiм років, коли жила в Кімполунзі, Димці, Болехові. Майже 70 років ці раритети були за кордоном, їх зберіг і передав у музей відомий американський адвокат Іван Панчук.

Музей у Чернівцях

Спальня Ольги Кобилянської