Презентация, доклад на тему Хлоридна кислота та вивчення її властивостей

А, Лавуазьє.

Розум полягає не тільки в знанні, але й у
вмінні застосовувати знання на ділі.
Аристотель.

XVI ст. Андреас Лібавій

спосіб отримання соляної кислоти, яку він назвав «соляним спиртом». Спосіб цей широко застосовується досі в лабораторіях. Він нагрівав кухонну сіль з концентрованою сірчаною кислотою і «дим», що виділявся, поглинав водою.

дії сірчаної кислоти на кухонну сіль виділяється безбарвний газ, який може бути зібраний над ртуттю, і що цей газ має надзвичайно велику здатність розчинятися у воді. Водний розчин цього газу отримав назву «соляної кислоти» (acidum muriaticum), а сам газ Прістлі назвав «чистою газоподібною соляною кислотою».

кислоти (яку він називав ще «соляним спиртом») на оксид марганцю (IV), знайшов, що він розчиняється в соляній кислоті на холоді, утворюючи темно-коричневий розчин, з якого при нагріванні виділяється газ жовто-зеленого кольору, що володіє дуже різким запахом, здатністю руйнувати рослинні фарби і діє на всі метали, не виключаючи золота. Шеєле, як послідовник флогістонної теорії, яка панувала в той час, вважав, що сенс цієї реакції полягає в тому, що під дією оксиду марганцю (IV) з соляною кислотою йде з неї флогістон, завдяки чому соляна кислота перетворюється в жовто-зелений газ. Тому сам газ він назвав «дефлогістованою соляною кислотою».

потрапили в шлунок з їжею, гинуть під її дією. Так що лікарі не випадково тривожатся, якщо у пацієнта знижена кислотність шлункового соку. Якщо запальні процеси в шлунку хворої людини проходять на тлі підвищеної кислотності, ракових поразок, як правило, не буває. Цікаво, що у птахів, що харчуються падаллю, кислотність шлункового соку величезна. І це допомагає їм розправляючись з тими мільярдами мікробів, які буквально кишать в падаллі