Слайд 2Іменник - це частина мови, яка означає предмет і відповідає на
питання хто? що? (черговий, патріот, птеродактіль).
Предметом у граматиці вважається все, про що можна спитати хто це? що це?, напр.: хто це?- вчений; що це?- картопля.
Слайд 3СИНТАКСИЧНА РОЛЬ ІМЕННИКА
Основна синтаксична роль іменників - підмет (Ми погомоніли трохи
та й розійшлися) та додаток (Василь знайшов Степана).
Іменники можуть бути також:
неузгодженим означенням (Рука Сашка легла на моє плече);
іменною частиною складеного присудка (Він завжди був чудовим хлопцем);
обставиною (Наталка з Ларисою вийшли з будинку).
Слайд 4Іменники, що називають істоти, відповідають на питання хто?
У цю групу входять
назви людей, імена, прізвища (балерина, професор, Сергій, Деміург, Макаров), назви птахів і тварин (соловей, кобила, свиня), назви міфологічних істот і літературних героїв (лісовик, Буратіно, русалка, Геракл), назви померлих (мрець, небіжчик), назви карт і шахових фігур (королева, валет).
Слайд 5Іменники, що називають неістоти, відповідають на питання що?
До цієї групи відносять
всі інші іменники, тобто ті, що називають явища природи, неживі предмети, опредмечені дії та явища, абстрактні поняття (острів, група, будинок, питання), а також іменники, що позначають сукупності людей і тварин (юрба, армія, зграя, натовп).
Слайд 6Іменники, що називають предмети, явища навколишньої дійсності, які можна пізнати органами
чуття людини, називають конкретними.
Абстрактні іменники не мають конкретного лексичного значення, а називають поняття, явища чи властивості, які не сприймаються органами чуття.
Характерною ознакою абстрактних іменників є суфікси -ість, -ств(о), -зтв(о), -цтв(о), -анн(я), -изм, -ізм, -їзм.
Абстрактні іменники переважно вживаються у формі однини.
Слайд 7РІД ІМЕННИКІВ
Рід притаманний кожному іменнику в однині. Іменники відносяться до чоловічого
роду (учень, бізнес, пейджер), жіночому (дисципліна, корова, машина), або середньому роду (покоління, гніздо, озеро).
Іменники чоловічого роду співвідносяться з займенником він, жіночого- вона, середнього- воно. Іменники за родами не змінюються.
Слайд 8Серед назв істот належність іменників до певного роду визначається:
за різними основами
(чоловік - жінка, кобила - кінь);
за закінченнями (дядьк(о), сестр(а), брат);
за зв'язками з іншими словами (наша Маруся, прийшов Соловейко, воно заспівало);
за суфіксами (співак- співачк(а), дослідник- дослідниц(я).
У назвах птахів і тварин рід іменників найчастіше визначається за морфологічною будовою (чоловічого роду - вовк, півень, пес, заєць; жіночого роду - кішка, муха, миша, суниця),
Слайд 9У назвах неістот рід іменників визначається за закінченням. Так, іменники чоловічого
роду найчастіше зовсім не мають закінчення (дуб, хутір, стіл); жіночого роду закінчуються на а(я), або також не мають у своєму складі закінчення (земля, зима, радість); середні закінчуються на о, е або я: вікн(о), сонц(е), лист(я).
Є іменники, які вживаються у формах як чоловічого, так і жіночого роду (зал - зала, жираф - жирафа).
Деякі іменники, що позначають назви професій, хоча і називають осіб як чоловічої, так і жіночої статі, але належать тільки до іменників чоловічого роду (Я - режисер, а дружина моя - бібліотекар).
В українській мові зустрічаються також іменники спільного роду, у яких рід визначається за допомогою допоміжних слів (бідолаха Василь - бідолаха Марія).
Слайд 10ЧИСЛО ІМЕННИКІВ
Число - морфологічна ознака, яка виявляється у протиставленні однини і
множини.
У множині іменники роду не мають (хлібосоли, бики, переможці) і співвідносяться із займенником вони.
Більшість іменників, змінюючись за числами, мають форми однини і множини (дерево - дерева, думка - думки). Але є іменники, які вживаються тільки у однині або тільки у множині.
За цією ознакою іменники діляться на три групи.
Першу групу складають іменники, що вживаються як в однині, так і в множині.
Другу групу складають іменники, що вживаються тільки в однині.
Третю- що вживаються тільки в множині.
Слайд 11Відмінювання іменників- це їх зміна за відмінниками. Змінювання іменника за відмінками
дає йому можливість зв’язуватися з іншими словами у реченні.
Називний відмінок- початкова форма іменника. Він називається прямим.
Інші відмінники називаються непрямими.
Слайд 12Іменники за характером основ і відмінкових закінчень поділяються на чотири відміни:
Перша
відміна включає у себе іменники чоловічого, жіночого і подвійного (чоловічого і жіночого) роду з закінченням -а (-я): земля, хмара, Ольга, Микола, сирота.
Друга відміна включає у себе іменники чоловічого роду, що мають закінчення на твердий або м’який приголосний основи (корабель, коваль, дуб), або із закінченням -о (Дніпро, Василько) та іменники середнього роду із закінченням -е, -о (поле, небо, стебло) і -я, крім тих, у яких при відмінюванні з’являється суфікс -ен-, ат (-ят): змагання, снаряддя.
Слайд 13Третя відміна включає у себе іменники жіночого роду, що закінчуються на
твердий чи м’який приголосний основи (сіль, Січ, біль) та іменник мати.
Четверта відміна включає у себе іменники середнього роду з закінченням -а (-я), в яких при відмінюванні з’являється суфікс -ат (-ят), -ен (ягня- ягняти, ім’я- імені).
Слайд 15ПЕРША ВІДМІНА
Іменники першої відміни поділяються на тверду, м’яку і мішану групи:До
твердої групи належать іменники з твердим приголосним основи (крім шиплячого) перед закінченням -а.
До м’якої групи належать іменники з м’яким приголосним основи перед закінченням -я.
До мішаної групи належать іменники з шиплячим приголосним основи перед закінченням -а.