Слайд 1Український письменник -
Григір Тютюнник
Слайд 2Презентація на тему :
«Життєвий та творчий шлях Григора Тютюнника»
Підготувала: Н.В.Пархоменко
(учитель
української мови і літератури, м.Луганськ, школа-інтернат для глухих дітей)
Слайд 3Дитинство
1. Місце народження :
Народився 5 грудня
1931 року в селі Шилівка на Полтавщині в сім'ї селян.
2. Батьки :
Батько: Михайло Васильович (35 років)
Мати:Ганна Михайлівна (19 років).
Вони працювали в колгоспі . Батько був теслею (столяром). Мати працювала в полі.
Слайд 5Згадує сам Г. Тютюнник
“ У тридцять третьому році сімейство наше
опухло з голоду, а дід помер — ще й не сивий був і зуби мав до одного міцні (я й досі не знаю, де його могила), а я в цей час — тоді мені було півтора року — перестав ходити (вже вміючи це робить), сміяться і балакать перестав… “
Слайд 6 Григір Тютюнник пережив голод 1933 року
Слайд 7СРСР (СССР)
Репресії в СРСР – це арешт, суд, вирок – заслання
до Сибіру або розстріл.
Заарештовували тих людей, які казали правду про життя в СРСР
Слайд 8Машина “чорний ворон”
Працівники НКВС
Слайд 9Смерть брата
25 листопада 1937-го стратили (расстреляли) старшого брата
Павла
Слайд 10Часи сталінських репресій
“Мій батько, кажуть, був гарний собою,розумний, сильний і
з лиця моложавий … “
У 1937 р., коли батькові було 40 років, його заарештували. Нібито він сказав:«Який дурень придумав колгоспи ? Це настояще поміщицьке ярмо!».
Батька засудили до 10 років, відправили до Сибіру.
Слайд 11Сибір (Росія) – табори для політичних в’язнів - ГУЛАГ
В’язні важко працювали,
погано їли, хворіли…
Слайд 12 У сибірському таборі батько Григора помер, додому не повернувся.
Хлопчик залишився з мамою.
Дуже скоро Григора забрав до себе на Донбас дядько Филимон. Так Григір почав жити в селі Щотове біля міста Антрацит. Там він пішов у перший клас. Але почалася…
Слайд 16 Дядько пішов на фронт. Наталі Іванівні (його дружині,
у якої була ще й маленька донька) було важко жити .
І Григір сам пішов додому, на Полтавщину, до матері.
Це був 1942 рік...
Слайд 17Дорога додому
Хлопчик два тижні йшов пішки по
окупованій території .
Ішов через Слов'янськ, Краматорськ, Павлоград , Полтаву, Диканьку, Опішню. Було в нього 9 сухарів. Довелося просити в людей поїсти.
«Перший раз просити було дуже важко, соромно, не міг, тоді трохи привик...»
Пізніше ці події письменник
опише в повісті “Климко”.
Слайд 18 “Зажили ми в селі. Потім хату спалила бомба, і
ми опинилися в чужих людей…”
Діждалися Перемоги в 1945 році.
Слайд 20 У 1946 році після закінчення 5 класу вчився Григір у
ремесленному училищі.
Тут давали пайок –
700 грамів хліба на день. Ці 700 грамів врятували від голоду Григора з мамою.
Слайд 22 У 1948 році працював на машинобудівельному заводі в
Харкові.
Багато хворів, і тому повернувся додому.
Працював на полі в
рідному селі.
Слайд 23 Через час поїхав у Донбас . Тут працював слюсарем …
Слайд 24АРМІЯ
У 1951 році пішов до армії. Служив у
Владивостоку .
Після армії пішов до вечірньої школи в
м. Щотове, закінчив там 10 клас. Працював токарем на заводі і вчився.
Слайд 25
Вступає до Харківського університету на філологічний факультет. Починає тут писати твори.
Зацікавившись
кінематографом, Г. Тютюнник працює на Київській кіностудії ім. О. Довженка, пише сценарії до фільмів.
Одружився. Працювали разом з жінкою у школі.
У них народився син Михайло.
Слайд 26 У 1966 р. вийшла друком перша книжка
Г. Тютюнника «Зав'язь».
Він написав такі твори: “Дивак”, “Климко”, “Вогник далеко в степу” та багато інших.
Жив у Києві.
Влада не давала йому вільно писати, критикувала. Почалися проблеми і в особистому житті.
Слайд 28
У ніч на 6 березня 1980 року 48-річний
Григір Тютюнник добровільно пішов із життя (покінчив життя самогубством), залишивши передсмертну записку із такими словами: «Домучуйте когось іншого, а все моє, що в мене є, спаліть».