Презентация, доклад на тему Презентація Куліш Пантелеймон Олександрович ( невідоме про відомого)

повіту, помер 2 лютого 1897 року на хуторі Мотронівка, що на Чернігівщині) по праву вважається одним з найяскравіших діячів українського національно-культурного відродження (XIX ст.).
Тільки той народ, який вшановує своїх героїв, може стати великим
К. Рокосовський

революціонера він перетворився на монархіста, з прихильника української незалежності - в консерватора і захисника прав дому Романових на так звану Малоросію. Еволюція поглядів Куліша багато в чому обумовлена ​​етапами його життєвого шляху. Його палка, емоційна натура постійно вимагала нових, часто категоричних рішень, змушуючи Пантелеймона Олександровича кидатися в крайнощі.
Зроблені з різницею в кілька років взаємовиключні висновки автора збивають з пантелику його біографів і поціновувачів творчості, особливо коли після царського Емського указу 1876 більшість творів Куліша, написаних українською мовою, було заборонено в царській Росії.

діяча національного Відродження мало не зрадником (за його критичне ставлення до козацького руху і не тільки). У той же час радянська влада також не жалувала колишнього кирило-мефодіївця, незважаючи на його революційність. У підручниках літератури часів УРСР ім'я П.Куліша не згадувалася, оскільки він опинився під ідеологічним табу як "український буржуазно-поміщицький націоналіст".
Так великий поет, письменник, історик, етнограф, перекладач, редактор, літературний критик, видавець став "чужим серед своїх" і в царській Росії, і у СРСР, і в незалежній Україні.

купюрі в 1000 гривень, яка готується до випуску в обіг.

поезії, вони навіть в чомусь... конкурували між собою. Молодший на 5 років Куліш поступився великому Кобзареві гідно, ставши його першим скрупульозним і доброзичливим критиком, потім сам називав себе "наступником Кобзаря" (у збірнику “Перед світанком”, продовжуючи стилістику раннього (романтичного) періоду творчості Т. Шевченка). У своїй поезії використовував безліч творчих псевдонімів, серед них найбільш відомі: Панько Казюка, Панько Олелькович, Павло Ратай, Хуторянин та інші;

активну участь у знаменитому Кирило-Мефодіївському братстві (1845-1847 рр.), яке стало першою українською політичною організацією, що ставила завдання національного і соціального визволення України. П. Куліш був заарештований, але після "щирого розкаяння" відправлений в 3-річне заслання в Тулу, на відміну від Шевченка, засланого солдатом в Оренбург, або Костомарова, засланого в Саратов;

української граматики, яка лягла в основу сучасної української мови, і названої на честь автора. У ній була вперше застосована українська буква "i” замість старого ятя (літо, сіно, осінь), а так само замість "о" та "є” в словах стіль, жінка, пічь. Його книга для читання «Граматка» (1857) стала своєрідним "українським букварем" для багатьох українців в XIX столітті аж до 1893 р., коли на Галичині почала застосовуватися більш сучасна "желехівка

і підготував до публікації 6 томів зібрання творів Миколи Васильовича Гоголя, ряд творів Марка Вовчка, сам написав ряд великих історичних романів: “Чорна Рада” (який Іван Франко назвав "найліпшою історичною повістю в нашій літературі"), “Істория Бориса Годунова и Дмитрия Самозванца”, науково-популярних нарисів з історії України - “Хмельнищина” і “Виговщина”, історіографічну працю в 3-х томах “Відпадання Малоросії від Польщі”, переводить спільно з Іваном Пулюєм та Іваном Нечуєм-Левицьким текст Біблії на українську мову.

втратив право на нього, оскільки особисто займався сільським господарством на власному хуторі. Початкову освіту П. Куліш здобув удома за допомогою старшої сестри Лесі. Його мати була неписьменною, але від неї майбутній літератор дізнався величезну кількість українських народних пісень, казок і приказок

товариша Василя Білозерського. Пізніше вона стала відомою українською письменницею, свої твори публікувала під псевдонімом Ганна Барвінок

Трускавець, Дрогобич, Тернопіль, Рівне, Коломия, Миколаїв (Львівської обл.).
У столиці Австрії місті Відні розміщена меморіальна дошка на будинку, де П. Куліш проживав.

району
Донецької області
Жбанчик Олена Вікторівна