Презентация, доклад на тему Презентація до позакласного закладу Рідне слово

РІДНОЇ МОВИ

Міжнародний День рідної мови відносно молоде свято.

До календарів усього світу воно ввійшло тільки у 1999 році.
І в Україні воно також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть.

Міжнародний День рідної мови відносно молоде свято.

свята, на жаль, має дуже трагічне начало.
21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову.

сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний День рідної мови як привід для роздумів та зосередження уваги на мовному питанні.

цим не вичерпується її значення. У мові закодовує нація всю свою історію, багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну самобутність. Мова для кожного народу стає ніби другою природою, що оточує його, живе з ним всюди і завжди. Без неї, як і без сонця, повітря, рослин, людина не може існувати. Як великим нещастям обертається нищення природи, так і боляче б'є по народові зречення рідної мови чи навіть неповага до неї, що є рівноцінним неповазі до батька й матері.

перебуває під загрозою зникнення.
З періодичністю в 2 тижні, світ позбавляється однієї мови.
У зоні особливого ризику знаходяться мови народів Північної та Південної Америки, Південно-Східної Азії, Океанії і Африки.

Як приклад, наводяться караїмська, кримськотатарська, урумська, русинська мови.
Небезпечно не те, що населення перестає розмовляти рідною мовою, лякає втрата культурної спадщини - пісень, легенд, приказок ...
Причиною «смерті» стають війни, депортації, змішування мов і, більшою мірою, глобалізація. Реалії сучасного суспільства диктують верховенство світових мов (наприклад, англійська мова).

коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню інших мов національних меншин України Президент України підписав відповідне розпорядження про відзначення Міжнародного дня рідної мови.

МІЖНАРОДНИЙ
ДЕНЬ РІДНОЇ МОВИ

саме цю мову людина в нормальних соціальних умовах вивчає найперше. Але першою людина може вивчити і чужу мову, за певних соціальних обставин. Незнання рідної мови не виключає її існування і не означає автоматичного привласнення цього означення засвоєній чужій мові. Вивчення мови відбувається у дитинстві у природний спосіб в умовах опіки над малим дитям. Як правило — це родинні умови. Але цей факт не робить засвоєну в такий спосіб чужу мову рідною.

поняття рідної мови виступає поряд з поняттям рідного краю, батьківської хати,

засіб комунікації, не тільки як знаряддя формування думок, а значно інтимніше — як одне з головних джерел патріотичних почуттів, як рецептор духовно-емоційної сфери людини.

піднімемо
в кожного українця
дух національної свідомості
та гідності.

мовою сміється всенький світ. Та як любов і гнів улити в спів гарячий? Лиш рідна мова дасть тобі на те одвіт. Коли ж уже не плачеш ти і не смієшся, Оглухнув серцем, не радієш, не болиш, Тоді з землею наодинці зостанешся, Знов мовою одною, рідною мовчиш.
Одною мовою смієшся і плачеш мовою одною, Коли дитя уві сні твоє ім’я назве. Та сум чи радість згасиш за наказом Лиш мови рідної, що у душі живе.

шелками шит на Сечи.
И ни чужбина, ни турецкий плен
Его казацкой не лишили речи.
Мне этот клад передавал отец,
И мама с молоком передавала.
И пил я нежность их родных сердец,
И их любовь стихом во мне звучала.
Но закружило. На моей щеке
Густой щетиной проростали годы.
И стих на украинском языке
Я не пою, и не в угоду моде.
Я растерял, как воду у горсти,
Тот клад, чтот сохранил в неволе прадед, -
Не знаю языка, сказать по правде…
Простите, сыновья, и, дочь, прости.
Прости меня, прапрадіде-козаче,
Прости мене, мій споконвічний краю,
За те, що на російській мові плачу
Об тім, що мови рідної не знаю.

почула її від своєї бабусі...

і могутнє плем’я.

худобу. Заможно жили ці люди.

мови. Зовсім не могли розмовляти, співати пісень, не могли сваритися, вимовити слів радості і любові, тому посмішка рідко торкалася їхніх облич.

цей народ образив добру фею-Мову, і вона, гірко зітхнувши, назавжди пішла від них, забравши з собою слова-квіти. Оніміле плем’я давно пошкодувало, що скоїло таке, та часу назад не повернеш, помилки не виправиш.

серцем і великими, як небо, очима, та хлопчик, який чудово грав на сопілці. Хлопчик часто заходив до сусідів, щоб подивитися на прекрасні вишиванки дівчинки, а вона заслухалася його грою.  

самі теж переживали, бо не могли висловити своїх думок і почуттів. Хлопчик надумав відшукати Мову, попросити у неї вибачення за свій народ і повернути втрачені слова-квіти. Дівчинка вирішила піти з ним, бо одна голова — добре, а дві — краще. Та як же вони обізвуться до Мови, як скажуть, чому прийшли? Дівчинка вишила їхнє прохання на рушникові, він вийшов прекрасним, а хлопчик спробував домовитись через гру на сопілці. І полилась чарівна мелодія, якою всі заслухалися.

знає.

Знайшли її серед величезного поля, засіяного квітами-словами, які вона доглядала. Від пахощів цих квітів запаморочилася голова у дітей, а з вуст полилася пісня. Діти показали свої дари. Побачивши рукоділля дівчинки, почувши гру хлопчика, Мова все зрозуміла без слів. Взяла цілі оберемки своїх чарівних, запашних, різнокольорових слів і пішла за дітьми, понесла Мову людям.  

Радості не було меж. Вдихнули люди аромат чарівних квітів... і заговорили, заспівали від щастя.

З того часу бережуть вони слова-квіти, шанують Мову, як найбільший, найкоштовніший скарб.

Склала казку Вікторія ОНОПРІЄНКО, вчителька української мови та літератури угорської гімназії. м. Берегове Закарпатської обл.
 

Т+   T-  

crimealawyers.com/21-lyutogo-mіzhna... - Украина

mukolaivjst.at.ua/news/21.../2011-02-21-64 -