- Главная
- Разное
- Образование
- Спорт
- Естествознание
- Природоведение
- Религиоведение
- Французский язык
- Черчение
- Английский язык
- Астрономия
- Алгебра
- Биология
- География
- Геометрия
- Детские презентации
- Информатика
- История
- Литература
- Математика
- Музыка
- МХК
- Немецкий язык
- ОБЖ
- Обществознание
- Окружающий мир
- Педагогика
- Русский язык
- Технология
- Физика
- Философия
- Химия
- Шаблоны, фоны, картинки для презентаций
- Экология
- Экономика
Презентация, доклад Тарас Григорьевич Шевченко
Содержание
- 1. Презентация Тарас Григорьевич Шевченко
- 2. 9 березня 1814 року В похилій хаті
- 3. Коли людина на світ приходить, Бог
- 4. З 46- 47Тарас ріс мовчазний, замислений. Не
- 5. Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка «в
- 6. Тарас наймитував у школі, а потім пас
- 7. Ми вкупочці колись росли,Маленькими собі любились.А матері
- 8. Незважаючи на те, що народився поет
- 9. Зустріч у Петербурзі з земляком-художником
- 10. Хоче малювати, прагне він до знань,Та за
- 11. Для Тараса Шевченка малювання стало потребою, вираженням
- 12. За значні успіхи у гравюрі Шевченкові було присвоєно звання академіка.
- 13. Слайд 13
- 14. Слайд 14
- 15. Слайд 15
- 16. Слайд 16
- 17. Слайд 17
- 18. Живучи у Яготині, в маєтку князя Рєпніна,
- 19. Восени був готовий портрет Ганни Закревської –
- 20. Доля України завжди хвилювала великого Кобзаря. Він
- 21. “І виріс я на чужині…”
- 22. Ось як ніжно й тужливо звучать його
- 23. Саме в цей час пише твори “Єретик”,
- 24. 1847 рік. Скільки болю, докору у виразі
- 25. За бунтарські вірші 33-річного Тараса забрали в
- 26. Коли Т.Г.Шевченко був на засланні в далеких
- 27. Довге заслання, якому немає кінця-краю, обсіли хвороби.
- 28. Цілий світ, не тільки Україна, вшановує пам’ять великого Кобзаря. Пам’ять про нього житиме вічно.
- 29. Парагвай, Угорщина , США
- 30. Прага , с.Шевченкове, Ужгород ,Полтава
- 31. 9 березня 1861 року Тарасу Шевченку минуло
- 32. У кожній хаті, у кожній школі нехай
9 березня 1814 року В похилій хаті край села, Над ставом чистим і прозорим життя Тарасику дала Кріпачка-мати, вбита горем.
Слайд 29 березня 1814 року В похилій хаті край села, Над ставом чистим і
прозорим
життя Тарасику дала
Кріпачка-мати, вбита горем.
Слайд 3Коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та
свічка, поки людина не помре.
А як помре, свічка гасне, зірочка падає.
Слайд 4З 46- 47
Тарас ріс мовчазний, замислений. Не тримався хати, а все
блукав десь за вигоном,за що його прозвали в сім’ї «малим приблудою».
Слайд 5Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка «в науку». За найменшу провину
він карав своїх учнів різками. Та недовго тривала Тарасова «наука». Замучена важкою працею, померла мати. Незабаром помер і батько.
Його розпач і горе описані в таких рядках:
Там батько, плачучи, з дітьми
(А ми малі були і голі)
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині…А ми
Розлізлися межі людьми,
Мов мишенята. Я до школи –
Носити воду школярам.
Його розпач і горе описані в таких рядках:
Там батько, плачучи, з дітьми
(А ми малі були і голі)
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині…А ми
Розлізлися межі людьми,
Мов мишенята. Я до школи –
Носити воду школярам.
Слайд 6Тарас наймитував у школі, а потім пас громадську череду. Через 20
років він з болем згадуватиме своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало».
Слайд 7
Ми вкупочці колись росли,
Маленькими собі любились.
А матері на нас дивились
Та говорили,
що колись
Одружимо їх. Не вгадали.
Старі зарані повмирали,
А ми малими розійшлись
Та вже й не сходились ніколи.
Одружимо їх. Не вгадали.
Старі зарані повмирали,
А ми малими розійшлись
Та вже й не сходились ніколи.
Слайд 8 Незважаючи на те, що народився поет у бідній кріпацькій сім’ї,
і дитинство його було тяжким і безрадісним, малий Тарас ріс допитливим і розумним хлопчиком.
Його не полишала думка навчитися малювати у хлипківського маляра. Той згодився навчити хлопця малювати, та пан Енгельгарт забрав Тараса в Петербург козачком.
Його не полишала думка навчитися малювати у хлипківського маляра. Той згодився навчити хлопця малювати, та пан Енгельгарт забрав Тараса в Петербург козачком.
Слайд 9
Зустріч у Петербурзі з земляком-художником Сошенком, байкарем Гребінкою, художниками
Брюлловим, Венеціановим, з поетом Жуковським змінила долю Тараса Шевченка. Вони побачили великі здібності молодого художника й викупили його з неволі.
Слайд 10
Хоче малювати, прагне він до знань,
Та за це багато зазнає знущань.
Нишком
він малює статуї в саду,
Вночі пише вірші про свою біду…
Вночі пише вірші про свою біду…
Тарас Григорович виправдав їхні сподівання. 1845 року він закінчив Петербурзьку академію мистецтв з двома срібними медалями і званням «вільного» художника. Тарас малював портрети, картини, ілюстрував свої вірші.
Слайд 11
Для Тараса Шевченка малювання стало потребою, вираженням його творчого духу. До
нас дійшло близько 1200 акварелей, малюнків олійною фарбою, олівцем.
Слайд 18
Живучи у Яготині, в маєтку князя Рєпніна, Шевченко написав портрет дочки
князя – Варвари. У серці княжни спалахнула любов до поета, але він сприймав Варвару як друга, називав своїм янголом-хоронителем.
Слайд 19
Восени був готовий портрет Ганни Закревської – дружини поміщика села Березова
Рудка на Полтавщині. Красива, розумна, високоосвічена.
Слайд 20
Доля України завжди хвилювала великого Кобзаря. Він вірив у краще майбутнє
свого народу. Віра у краще майбутнє звучить у таких рядках:
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі.
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі.
Слайд 22
Ось як ніжно й тужливо звучать його вірші:
Зоре моя вечірняя,
Зійди над
горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Віти розпустила…
А над самою водою
Верба похилилась…
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Віти розпустила…
А над самою водою
Верба похилилась…
Слайд 23
Саме в цей час пише твори “Єретик”, “Кавказ”,
“І мертвим, і
живим…”, “Невольник”, “Великий льох”, “Наймичка”, “Холодний яр”, “Три літа”.
Слайд 241847 рік. Скільки болю, докору у виразі обличчя. Шевченко у солдатськім
мундирі. Сумна усмішка ледь торкається його вуст, закритих густими вусами.
Поет у засланні
Слайд 25
За бунтарські вірші 33-річного Тараса забрали в солдати. Він пише:
Думи
мої, думи мої, лихо мені з вами.
Нащо стали на папері сумними рядами?
Чом вас вітер не розвіяв в степу як пилину?
Чом вас лихо не приспало, як свою дитину?
Нащо стали на папері сумними рядами?
Чом вас вітер не розвіяв в степу як пилину?
Чом вас лихо не приспало, як свою дитину?
Слайд 26
Коли Т.Г.Шевченко був на засланні в далеких степах Казахстану, він дуже
тужив за Україною. Де б не був поет – у Петербурзі чи в далекому Казахстані – він завжди пам’ятав про милу українську землю, замріяні верби, тихі ставки, зелені левади. Адже туга за Батьківщиною нерозривна зі згадкою про рідну природу.
Слайд 27Довге заслання, якому немає кінця-краю, обсіли хвороби. Він дуже постарів. Йому
лише 43, а на вигляд – мало що не дід. Є щось жертовне у цьому зображенні, є відчуття життєвого драматизму, неминучість трагедії.
Слайд 28
Цілий світ, не тільки Україна, вшановує пам’ять великого Кобзаря. Пам’ять про
нього житиме вічно.
Слайд 319 березня 1861 року Тарасу Шевченку минуло 47 років. Надійшло багато
вітальних телеграм. Привітали поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Він був похований у Каневі на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.
Слайд 32У кожній хаті, у кожній школі нехай живе, а не стоїть
почесно на полиці мудре, ніжне, гнівне, пророче слово нашого Кобзаря. Адже його твори – це історико-культурні пам’ятки, що житимуть віки, як живуть у народі перекази про народних героїв.
