Презентация, доклад по украинскому языку на тему Концепт

внутрішньго та зовнішнього середовища.

Хвороба – це життя, та функціонування організму в умовах анатомічних та функціональних порушень клітини, тканини, органів та системи.

Біологія людини. Її складові частини. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.refine.org.ua/pageid-5141-2.html

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 47.

Режим доступу : http://hohlopedia.org.ua/slovnyk_synonimiv_karavanskogo/page/hvoroba.19252/

скоїться.

Карає Бог старі кості за гріхи у молодості.

Хвороба людину не красить.

Змарнів як полова.

Лихоманка гірше мачухи трясе,

Ужченко В.Д. Фразеологічний словник української мови / В.Д. Ужченко – 1998. – С. 608

сила, що насилає на людей недугу, шкодить їхньому здоров’ю;

Жайворонок В.В. Знаки української етнокультури // Словник-довідник. / В.В. Жайворонок — К.: Довіра, 2006. — С. 617.

що, здається, сповняє собою весь дім. Там, у жінчиній спальні, вмирає моя дитина. 
Я й так бачу все, бачу свою дівчинку, її голі ручки на рядні; бачу, як ходять під рядном її груди, як вона розтулює спечені губи й ловить повітря. Оте мале, звичайно таке дике, тепер обіймає пухкими рученятами шию лікаря й само одкриває рота. Таке покірливе тепер, котенятко… Се мені крає серце. Коли б швидше кінець!..
Я приклав ухо до дверей. Свистить? Свистить… Як їй трудно дихати, як вона мучиться, бідна пташка…
Чи то мені здається, чи справді свист тихшає? Що ж воно — кінець? Але жінка мовчить, не чутно плачу. А може, їй легше? Може, їй легше, моїй дитині! Може, все минеться, вона засне і завтра її очка будуть сміятися до тата? Хіба ж се неможливо?
Свистить? Ні, справді, наче легше їй дихати… Коли б тільки заснула. Коли б заснула… Раптом дикий крик, крик матері… Я все розумію. Аж ось кінець.  

(Михайло Коцюбинський “Цвіт яблуні”)

Душно! не влежу на печi... положiть мене на лавi... Ох, душно менi! Ох, важко менi! Болить же бiк... ох, болить!..
- Ох, лишечко! Колеть мене, колеть у бiк, пече... Ох, трудно менi! Батiночку рiдненький, матiночко моя, голубочко! Рятуйте!.. Поможiть менi!.. Смерть моя.. Не дає... менi дихати!..
Довго того розказувати, як вона три дня так страждала! Що таки цилюрик лiчив, а то вiн i нiмця привозив; i той i масть до боку прикладав, i чого то вже не робив!.. так нема легше та й нема! I що далi, то усе гiрш було.
Трошки погодя чують, що кашель в Марусi нiби перестав i вже вона хоч i не стогне i буцiмто спить, так у горлi стало дуже хрипiти, а у грудях аж клекотить...
Далi Маруся ще спитала:
Чи ви бачите? - та й замовкла... Здохнула важко... тiльки й промовила: - Мати божа!.. прийми... - i успокоїлась навiки!

(Григорій Квітка-Основ`яненко “Маруся”)

характером;
специфічним, бо має прив'язку до певної (суб)культури, у нашому випадку до професійної та соціальної;
антропоморфним, бо має пряме відношення до психічних і фізіологічних станів людини, та її здатності реагувати на подразники зовнішнього світ;

Приходько А.М. Концепти й концептосистеми в когнітивно дискурсивній парадигмі лінгвістики / А.М. Приходько. – Запоріжжя : Прем’єра, 2008. – С. 85 – 95.