Презентация, доклад Интересные страницы жизни Бориса Гринченко

критик, мовознавець, фольклорист і етнограф, педагог, публіцист, організатор видавничої справи, бібліограф, громадський і політичний діяч.

Яр на Харківщині (тепер Сумська область) у небагатій дворянській родині.
Читати і писати Борис навчився вже в п᾿ять років. Батьки дбали про освіту хлопчика: зовсім в юному віці він вже був знайомий із творами Дж. Байрона, В. Скотта, М.Гоголя, О.Пушкіна, М.Некрасова.

Цікаві сторінки життя

школі. Склавши екстерном іспити при Харківському університеті на народного вчителя, у 1881-94 роках працював за фахом на Харківщині, Сумщині, Катеринославщині.

На літніх учительських курсах у Змієві знайомиться з молодою вчителькою Марією Миколаївною Гладиліною. На початку 1884 року вони одружуються.

Від 1881 року Б. Грінченко поєднує педагогічну діяльність із письменницькою творчістю.

виходять друком його поетичні збірки “Пісні Василя Чайченка”, “Під сільською стріхою”, “Під хмарним небом”, “Пісні та думи”, “Хвилини”.

Організував видання дешевих книжок для народу українською мовою (“Про грім та блискавку”, “Велика пустиня Сахара”, життєписи І. Котляревського, Є.Гребінки)

Митець пробує свої сили в різних жанрах: пише повістеву дилогію “Серед темної ночі” і “Під тихими вербами”, публікує п’єси «Ясні зорі», «Нахмарило», з’являються наукові праці, зокрема «Етнографічні матеріали, зібрані в Чернігівській і сусідніх з нею губерніях» у трьох томах (1400 сторінок!), «З уст народу».

мови”. Чотиритомне видання містить 68 тис. слів із народної й писемної мови. Словник був удостоєний Російською імператорською академією наук другої премії імені Миколи Костомарова.

Досі він залишається авторитетним, найбагатшим джерелом живої народної мови (у 1996 році після багаторічної заборони словник було перевидано).

Грінченків переїздить до с. Олексіївки на Луганщині. Відома освітня діячка Христина Алчевська запросила Б.Грінченка як авторитетного педагога працювати до місцевої школи. Тут Грінченко проявив себе як учитель-новатор, досвід якого і до наших днів не втратив своєї актуальності. У цей час Борису запропонували вступити до Західноєвропейської ліги вчителів.

Улітку 1891р. Грінченко разом з іншими молодими патріотами (Віталієм Боровиком, Іваном Липою, Миколою Міхновським) заснував Братство тарасівців, що стало прообразом першої державницької партії в Східній Україні.

Письменник погодився, але якщо буде представляти в ній не Росію, а Україну. Після такої заяви його кандидатура була відхилена.

Олексіївка Луганської області.

Грінченко в супроводі дружини виїздить на лікування до Італії. Проте навіть це не врятувало змученого чоловіка. 6 травня 1910 року видатний письменник, науковець, освітній і громадський діяч перейшов у вічність. Похорон відбувся 9 травня в Києві на Байковому цвинтарі.

й у комуністичну добу. Йому не простили українського патріотизму, державницької позиції, великої праці задля пробудження національної самосвідомості народу. Понад тридцять років твори письменника були заборонені, його ім’я замовчувалося.

Нині творчий доробок митця широко
вивчається в школах, його ім’ям названо
вулиці й бібліотеки в містах і селах
України, Київський міський педагогічний
Університет.

більше працював, ніж жив!”