Презентация, доклад на тему Дитинство Лесі Українки. Роль родини у її вихованні.

її вихованні. Неповторний світ дитинства у поезії “Мрії”

(дитинство, роль родини у її вихованні); проаналізувати твір “Мрії”,
З’ясувати його ідейно – тематичне спрямування, визначити художні особливості поезії; розвивати уміння і навички виразного читання, грамотно висловлювати думки, спостереження; виховувати почуття пошани, поваги, любові до творчості видатної письменниці; до батьків,родини.

Народилася в місті Звягелі на Волині і була другою дитиною в сім”ї Олени Петрівни і Петра Антоновича Косачів. У дитинстві була жвавою і допитливою дівчинкою. У 4 роки добре читала. А в 5 написала досить змістовного листа своєму дядькові М. Драгоманову.

письменниця. Займалася вихованням дітей і вела культурно – громадську діяльність.

лагідною і правдивою. Коли ще Леся невміла читати, батько навчив її проказувати за ним байки Леоніда Глібова, казки Олександра Пушкіна. Декламувала дівчинка дуже зворушливо.

подібна до батька і вродою і вдачею. Характер лагідний і безмежно добрий. Обоє були стримані, терплячі та витривалі, з виключною силою волі. Обоє були бездоганно принципові. Не було такої сили яка б могла примусити їх зробити щось , що вони вважали за непорядне, нечесне.
Високо цінували людську гідність у всякої людини, хоч би у найменшої дитини, і завжди поводилися так, щоб не ображати, не принижувати тої гідності.

дітей – два сини і чотири доньки – і ні одного серед них, хто б змарнував своє життя. Всі шестеро стали справжніми громадянами,чесними, корисними для свого суспільства. Недарма ж вона казала, коли ще й не всі діти виросли, що її постійною мрією було перелити в них свою душу й помисли.

Михайлом

старший за неї на півтора року. Все життя їх зв’язувала найщиріша дружба.
До тринадцятилітнього віку Лесі вони були нерозлучні: разом розважались, читали й учились. За цю нерозлучність їх жартома називали Мишолосіє. Лесю до 5 років звали Лосею.

озер і предковічними сосновими борами. Таємнича природа і багаті фольклорні традиції волинського краю щедро напували багатющу уяву Лесі.

їхньої садиби в неділю ввечері часто збиралися дівчата поспівати. Дівчинка непомітно підсяде до гурту і тоненьким голосочком підтягує тужливі пісні. Коли навчилася нотній грамоті, то стала записувати мелодії і тексти почутих пісень.

“Мені часом здається, що з мене вийшов би далеко кращий музикант, ніж поет. “

появу вірша вплинула тітка Єля (Олена Косач), її було заарештовано за замах у 1879 році на царя Олександра ll ), а з 1884р. друкується у Львівському журналі “Зоря”

англійською, італійською, польською, болгарською, грецькою, латинською мовами.

малювання. Батько навіть запросив художника з Ковеля, який учив її малювати з натури.
У сім”ї Косачів була хороша традиція вшановувати родинні, літературні і народні свята. Душею цих свят завжди була Леся. Вона була і сценаристом, і режисером, і костюмером.

внутрішній світ людини, її характер. Характеризуючи власну вдачу, Леся найчастіше використовувала епітети : “ маю дуже бродячу натуру ”, “ моя поетична натура ”, “ уперта ”, була невибаглива до побуту.

Лесі йшов восьмий рік — білява, тендітна;
1882 — 11 років — бліденька, аж зеленкувата, тоненька та довгенька, починає відпускати косу;
1882 — 15 р. — Леся вже заввишки з маму, тільки зовсім тоненька та кволенька.
1897 — 26 років — дуже худа, бліда, страшно втомлюється, ноги попухли внизу;
1899 — 28 років — струнка, з виразом терпіння дама, обличчя якої так сильно оживлене внутрішньою духовністю, що вона виглядає прямо красивою.

же час примусила виборювати життя в щоденних муках і стражданнях.
Вона змагалася з недугою все життя. Часто доводилося їздити на лікування в Крим,
на Кавказ.

них плідно працювала на літературній ниві. Померла поетеса в Грузинському містечку Сурамі 1 серпня 1913 року . Поховано її в Києві на Байковому кладовищі .
Здійснилось її пророкування про саму себе:
Як я умру, на світі запалає
Покинутий вогонь моїх пісень
І стримуваний пломінь засіяє,
Вночі запалений, горітиме удень.

Вільний козак – запорожець. 3. перен. Благородний захисник когось. 4. перен., розм. Вихована, надзвичайно чемна людина.
Сперечник – той, що прагне перемогти. 1. прагнути перемогти, перевершити когось у чомусь. 2. Мати однакові з ким – чим – небудь якості, заслуги.
Спис – холодна зброя у вигляді гострого металевого наконечника на довгому держаку.

необхідно боротися до останньої краплі крові і обов'язково вірити в жадану перемогу.
Ідея: уславлення мужності, героїзму, впевненості, віри в перемогу лицаря.
Основна думка: необхідно вміти боротися з життєвими труднощами навіть тоді, коли це неможливо; чоловік – це віра, сподівання, впевненість у перемозі.

:
А) бути відомою поетесою
Б) надзвичайного, дивного
В) швидше стати дорослою 
2.У дитинстві поетеса захоплювалася:
А) грою в шахи
Б) тваринним світом
В) віком лицарства 
3.Під час поєдинку двох мужів авторка надавала перевагу:
А) обом чоловікам за їх мужність і відвагу
Б) тому,хто суперника зваливши, промовляв люто: «Здайся!»
В) тому,хто розпростертий, до землі прибитий списом, говорив: «Убий, не здамся!»
4.Поезію «Мрії» Леся Українка написала під час лікування, перебуваючи:
А ) в Єгипті
Б) в Кисловодську
В) Ялті 

3) В;
4) В;