Презентация, доклад на тему Соціалізація дітей та учнівської молоді в сучасному освітньому просторі

Науково-методична проблема

Питання конференції:

1. Мета, зміст, завдання, предмет, методи, основні напрямки роботи над науково-методичною проблемою « Соціалізація дітей та учнівської молоді в сучасному освітньому просторі».

2. Соціалізація підростаючого покоління як соціально-педагогічна проблема.

3. Сутність та особливості сучасного освітнього простору, спрямованого на успішну соціалізацію дитини в дошкільні та шкільні роки.

4. Основні підходи до процесу соціалізації дитини.

5. Організаційно-управлінські умови реалізації обласної науково-методичної проблеми.

6. Критерії оцінювання загальних результатів дослідження обласної науково-методичної проблеми.

особистість з раннього дитинства усвідомлювала б свою суспільну значущість і через систему ціннісних ставлень набувала досвіду взаємодії з соціумом.
Мета обласної науково-методичної проблеми - подолання негативний явищ в освітньому просторі й пошук більш ефективних шляхів, форм і методів соціалізації особистості, здійснення спеціальної підготовки вчителів та інших спеціалістів у системі післядипломного навчання
Об’єкт дослідження проблеми – сучасний освітній простір, спрямований на успішну соціалізацію особистості.
Предмет дослідження проблеми – підготовка педагогічних працівників до здійснення процесу соціалізації дітей та учнівської молоді в нових соціально-педагогічних умовах.

та методичну літературу з проблеми дослідження.

2. Виявити та схарактеризувати інноваційні засоби соціалізації особистості в сфері дошкільної, загальноосвітньої, позашкільної освіти, які впливають на ефективність формування соціальних компетентностей, необхідних для входження в соціум.

Розробити та апробувати модель інноваційного соціалізуючого простору, яка б сприяла підвищенню ефективності соціалізації дітей та учнівської молоді.

Розробити та апробувати форми і методи підготовки педагогічного працівника до здійснення соціалізації особистості в системі післядипломного навчання.

методичної літератури з обраної проблеми, моделювання, розробка змісту та форм, методичних прийомів, спрямованих на активізацію процесу соціалізації підлітків.
емпіричні: цілеспрямоване спостереження, аналіз педагогічної документації, анкетування, педагогічний експеримент, статистичний аналіз експериментальних даних.
 

(навчальна, науково-дослідна, творча, технологічна (виробнича);

- спілкування (в колективі, на рівні референтної групи, культура спілкування);

- самосвідомість (правова, вміння робити свідомий життєвий вибір, громадянська позиція, ціннісні ставлення).

норм та культурних цінностей (конструктивних та саморуйнівних), що передбачають його включення у систему суспільних відносин та самостійне відтворення цих відносин .

Десоціалізація - процес, зворотний соціалізації.

Ресоціалізації – докорінної зміни соціального середовища, яке зумовлює необхідність особистості пристосуватися до нових соціальних обставин, норм і цінностей.

громадянознавчими та соціалізуючими курсами, факультативами);
нетрадиційні форми оцінювання (рейтингове, автентичне, творче);
форми організації навчально-виховного процесу (дистанційні, інклюзивна освіта, самоосвіта);
управлінська діяльність (корпоративна культура, аксіологічний, синергетичний, акмеологічний підходи, лідерство в освіті, самоврядування);
зміст виховання (громадянська освіта й виховання, ціннісні ставлення, профорієнтація);
співпраця з соціумом (родинно-шкільне виховання, взаємодія з соціальними інститутами, органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробнича сфера, ринок праці);
співпраця з науковими, науково-методичними установами (додаткова професійна освіта, набуття спеціальних компетентностей, експериментальна робота, висвітлення й передача перспективного педагогічного досвіду тощо).

та визначається за такими критеріями:
а) суспільно ціннісна спрямованість;
б) свідома соціальна поведінка;
в) соціально-психологічні компетентності, які формуються в ході засвоєння особистістю системи спілкування та через включення в суспільну діяльність.

р.р. – мотиваційно - настановчий, на якому відбувається усвідомлення соціально-педагогічних, процесу соціалізації особистості, з'ясування необхідності інноваційних змін, створення відповідних умов для їх упровадження.
2014-2015 р.р. – проектувальний, під час якого розробляється структура (модель) соціалізуючого освітнього простору, здійснюється встановлення соціального партнерства зі всіма його суб'єктами.
2015-2017 р.р.; – формувальний, який передбачає оновлення змісту освітньої діяльності навчального закладу, форм і методів взаємодії з іншими соціальними інститутами на основі розробленої структури (моделі) соціалізуючого освітнього простору.
2017-2018 р.р. – результативно-оцінювальний, на якому здійснюється оцінка впливу компонентів соціалізуючого освітнього простору на рівень готовності особистості взаємодіяти з соціумом; стану підготовки педагогічних працівників до здійснення соціалізації дітей, підлітків і учнівської молоді.

закладу:
Освітній компонент соціалізуючого простору
розгалуженість видів творчої, соціальної діяльності школярів;
розвиток самоврядування, у тому числі дитячого
оновлення (збагачення) змісту освіти, упровадження інноваційних технологій навчання, виховання, розвитку особистості, оцінювання навчальних досягнень учнів;
безпечність інформаційного середовища;
культура мислення учнів
 
Соціальний компоненту соціалізуючого простору:
привабливість мікрорайону, де мешкають учні,
професійна орієнтація учнівської молоді,
рівень трудової зайнятості випускників;
рівень правової свідомості
соціальне партнерство
ресурсне управління розвитком навчального закладу
рівень готовності батьків до створення умов соціалізації дитини
стиль відносин у сім'ї — виконання виховних функцій