Презентация, доклад Українські художні промисли

Українські
художні промисли

Краснолиманська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 34
Донецької обласної ради

форм народної творчості, виробництво товарів декоративно–ужиткового мистецтва. В Україні зародились за трипільської культури ( V-IV тис. до н.е.). Народне мистецтво яскраво характеризує національні особливості нації, локальні
відміни етнографічних груп.

області. Зародився у 1772р.,а найбільшого розвитку отримав при Радянській владі.
Орнамент – рослинний, переважно квітковий. Проте нерідко є ягоди – калина, суниці, виноград. Іноді в орнаменті зустрічаються казкові птахи.

пластмаси та скла. Він прикрашає тканину і книжкові сторінки.
Передаючись з покоління в покоління, удосконалюючись і набираючись розмаїття, він добре вкоренився в українській культурі.

языка
Название сайта: http://pedsovet.su/

шириною прикрасив розпис паркан у центрі селища Петріківка Дніпропетровської області. Загальна площа розпису складає 93 кв.м

значення ще задовго до християнства. У багатьох народів збереглися перекази, в яких яйце виступає джерелом життя, світла і тепла, навіть зародком усього Всесвіту. Існують також численні варіанти легенд, які пояснюють побутування писанок під час Великодніх свят, пов'язують виникнення традицій писанкарства з євангельськими подіями (страстями Христа) тощо.

имеет форму писанки высотой 14 метров. Архитектурное сооружение в форме самого большого в мире раскрашенного яйца стало визитной карточкой Коломии. Торжественное открытие музея состоялось 23 сентября 2000 года, во время Х Международного гуцульского фестиваля. Концепцию экспозиции музея разработала директор Ярослава Ткачук, а воплотили в жизнь коломийские художники Василий Андрушко и Мирослав Ясинский. Уникальность музея не только в том, что он исполнен в форме яйца, высота которого составляет 14 метров, диаметр - 10. Помещение выполнено полностью из цветного стекла, общая площадь витража составляет более 600 квадратных метров. Экспозиция музея отображает орнаментальное, композиционное, колористическое богатство народной полихромной графики.

Сейчас в коллекции музея имеется более 6000 писанок, предоставленных из подавляющего большинства областей Украины (Тернопольской, Львовской, Винницокй, Черкасской, Кировоградской, Одесской), а также из Пакистана, Шри-Ланки, Беларуси, Польши, Чехии, Цвеции, США, Канады, Франции и Индии. Некоторые экспонаты были изготовлены еще на рубеже 19-20 столетий

кахлів та іншої кераміки. Гончарні вироби на території України, що належали до трипільської культури, вже визначалися вишуканістю форм, цікавою озлобленістю. На ручному гончарному крузі, що з'явився тут у II ст. н.е., з використанням спеціальної обпалювальної печі — горна — виготовлялася основна маса керамічного посуду в Київській Русі, де гончарне ремесло досягло високого рівня. У XIV—XV ст. на Україні почали застосовувати досконаліший та продуктивніший ножний круг.

Гончарство

стіл тих чи інших страв (горшки, мискийполумиски, глечики, макітри, ринки, гладишки, тикви, барильця, довжанки, баньки, куманці), а також декоративний посуд, кахлі, черепицю, цеглу, дитячі іграшки тощо. Розквіту гончарства на Україні сприяла наявність в її надрах покладів високоякісних червоних, червоно-бурих та світло-сірих глин. Це зумовило виникнення значних осередків керамічного виробництва

ткацьку сировину. Наприкінці XIX — на початку XX ст. домашнє ткацтво українців, незважаючи на розвиток фабричної промисловості, являло собою усталений комплекс технічних прийомів та знарядь праці, які склалися протягом століть. На початку XX ст. стали застосовувати й нетрадиційні види сировини: бавовняну та паперову пряжу, а в західних регіонах — металеву сріблясту нитку — сухозлітку.

на пасочки, у сосонку, кіскою та ін. При виготовленні декоративних тканин, а також деяких елементів одягу, наволочок, рушників, скатертин тощо використовували техніку перебірного переплетення (забирання, вибором). У таких тканин візерунок завжди рельєфно виступав над фоном. У західних регіонах було поширене так зване закладне ткацтво (килимове, у вічко, на косу нитку), а на Бойківщині та Лемківщині — ворсове (ключками, кучерями).

різноманітної еластичної сировини. На Україні має багаті й давні традиції, особливо на Поліссі. Як сировину для плетіння використовували лозу, кору певних дерев, насамперед молодої липи (лико) та берези (береста, луб), верболоз, хвойну та дубову скіпку, коріння ялини, сосни тощо. Із дранки — тонких фанероподібних дощечок, які відщеплювали від товстих колод, ретельно обстругували і розпарювали у печі, гнули короби для сівби - сіяники.

кошелі та кошики. Останні часто робили із лози з корою (так зване сіре плетіння).

Способом плетіння виконували стіни клунь, хлівів та кошар, живоплоти тощо. З лози та інших матеріалів плели рибальське знаряддя.

Крім зазначених речей, почали виготовляти дорожні корзини та козуби (своєрідні валізи), легкі дачні меблі, дитячі коляски, іграшки тощо. Кора при цьому звичайно знімалася (біле плетіння

Залежно від конкретних виробів лозини використовували круглі або стругані чи розщеплені уздовж, у природному або пофарбованому вигляді. Почуття міри у доборі кольорової гами (переважали білий, рожевий, зелений кольори, іноді жовтий та фіолетовий) свідчило про певну витонченість смаку ремісників.