Презентация, доклад на тему У світі власних назв

школи
Авдєєвої Радміли, Жабкіної Аліни

зустріла стародавній “Синопсис” про поганських богів.
Прочитавши цю працю, мені захотілося більше дізнатися про язичницьких богів.

і легенди прадавніх слов’ян.
«Легенда про створення світу»
«Волос»
«Даждьбог і його оточення»
4.Язичницькі божества у світогляді наших предків.
5.Тіні забутих предків у етнічній культурі українців

які жили серед розкішної первісної природи. Вони вірили, що все довкілля – ліси, поля, річки, звірі, птахи – живе, воно відчуває, розуміє, має свої бажання. Тому були близькі з природою, поклонялися їй, бо бачили, що залежать від неї.

- бог Сонця.
Купайло (купало) – бог родючості, врожайного літа, лікарських рослин, добробуту.
Берегиня – богиня добра і захисту людини від усякого зла.
Лад – бог шлюбу, родиної злагоди, благополуччя.
Слава – богиня воєнної перемоги та мисливської удачі. Лада – богиня весни.

яких є слово бог.
Першобог – творець світу, Землі і всього на ній сущого.
Білобог – головний бог добра, батько Перуна.
Святибог – бог лісів, син Дажбога.
Стрибог – бог вітрів.
Числобог – бог лічби.
Ютробог – бог ранньої зорі.
Чорнобог – бог зла, ворог людей і світла.

йде по життю з кожною людиною.
Домовик – бог домашнього вогнища, покровитель родини.
Лель (Полель) – бог кохання.
Мавка – лісова русалка.
Перун – бог грому і блискавки.
Потерчата – дитина, що вмерла без хрещення.
Русалки – молоді дівчата, які живуть на дні водойм.
Сварог – бог неба, батько сонця і вогню.
Хуха – міфічна істота, пухка, як мох.
Ярило – бог любові, сили, хоробрості, бог весни.

і його оточення

грому, блискавки і хмар дощових.
Другий ідол був Волос, бог скоту.
Третій – Позвізд; інші ж прозивали його Похвістом, а деякі Вихром, сповідуючи як бога повітря, погоди і непогоди.
Четвертий ідол – Ладо. Сього мали за бога веселія і всілякого благополуччя; жертви йому приносили ті, які готувалися до шлюбу, з помічю Лада сподіваючись випросити радісне життя й злагоду. А ця мерзота од давніших ідолопоклонників пішла

тих бісівських кумирів, ще й інші ідоли численні були на ім’я: Усляд або Осляд, Корша або Хорс, Дабуша або Дажб, Стриба або Стрибог, Семаергл, і Макош або Мокош, що тим бісам заморочені люди, як би богам, жертви і похвали роздавали….

плоть і кров наших звичаїв, і тепер ми собі не уявляємо Різдво без куті,
Великодня – без писанки, Святої Троїці – без клечання, навіть називаємо це останнє свято «Зеленими Святами».
Всі ми відзначаємо свято Купала, на «Введіння» закликаємо щастя на май
бутній рік, на «Катерини» кличемо долю, а на «Андрія» хто з нас не кусав калити

– це ті прикмети, по яких розпізнається народ не тільки в сучасному, а і в історичному минулому.
В усіх народів світу існує повір'я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і богом, хто забув минуле, не має майбутнього.

українського народу

«Дивослова». «Боги і казкові герої», №2, 2005, с.40-44.
В.П.Олексенко, О.В.Іващенко. «Факультатив з української мови: програма курсу, навчальні матеріали, розробки занять».; Харків. «Основа», 2006.
Бібліотечка «Дивослова». «Боги і казкові герої», №4, 2005, с.5-9.
М.М.Сулима. «Давня українська література. Хрестоматія». К.: «Радянська школа», 1991.
С.Плачинда. «Українські народні звичаї та традиції». – Львів, 1994.
ж. “Диво слово», №1, 2004; №2, 2008.

Желябівської
загальноосвітньої школи
Петрашева Тетяна Степанівна