Презентация, доклад на тему Пряма мова ( 9 клас)

інших.
Які ж існують способи передачі чужого мовлення?

з усіма граматичними, інтонаційними та стилістичними особливостями. Пряма мова може складатися з одного слова, одного речення і з кількох речень. Пряма мова супроводжується реченням, що вказує на те, хто є мовцем та адресатом, за яких обставин вона висловлена. Таке речення називається словами автора. Слова автора можуть стояти перед прямою мовою, у середині прямої мови, після неї, а також включати в себе пряму мову. Пряма мова і слова автора поєднуються за змістом та інтонаційно, тобто без допомоги сполучників. Інтонація слів автора завжди розповідна, а інтонація прямої мови може бути розповідною, питальною, спонукальною, окличною та неокличною

не дослівно, а зі збереженням лише основного змісту висловлювання (Дівчина замилувалася квітами і сказала, що вони чудові). У непрямій мові втрачається лексична, інтонаційна та стилістична своєрідність чужого мовлення.
Для передачі чужого мовлення використовується також непряма мова.
Непряма мова передається складнопідрядним реченням, у якому головне речення передає слова автора, а підрядне передає чуже мовлення (і своє власне) як непряму мову.

передається не дослівно, а зі збереженням лише основного змісту висловлювання (Дівчина замилувалася квітами і сказала, що вони чудові). У непрямій мові втрачається лексична, інтонаційна та стилістична своєрідність чужого мовлення. До непрямої мови належать як непрямі розповідні речення, так і непрямі питання й спонукання, але знак оклику чи знак питання в кінці таких речень не ставиться

передається не дослівно, а зі збереженням лише основного змісту висловлювання (Дівчина замилувалася квітами і сказала, що вони чудові). У непрямій мові втрачається лексична, інтонаційна та стилістична своєрідність чужого мовлення. До непрямої мови належать як непрямі розповідні речення, так і непрямі питання й спонукання, але знак оклику чи знак питання в кінці таких речень не ставиться

двох осіб. Слова кожної особи, яка бере участь у розмові, називаються репліками. Слова автора супроводжують репліку, якщо не зрозуміло, кому належить пряма мова

та стилістичних особливостей уривок із чужого висловлювання, що використовується мовцем для підтвердження чи пояснення власних думок. Тому в цитаті не можна нічого змінювати, навіть розділових знаків. Цитата на письмі береться в лапки (Видатний український письменник Гр. Тютюнник був переконаний, що «кожен письменник обирає собі тему найближчу, найріднішу….»)

якою метою люди використовують пряму мову? Яка відмінність між прямою та непрямою мовою?
3. Яку структуру мають речення з прямою мовою?
4. Які розділові знаки використовуються при прямій мові?

й непрямою мовою. Пояснити вживання розділових знаків

 Хвалився горщик: “Розіб’ю казана!”


Годуй біду, а вона каже: “Ще прийду!”


 Хвалився горщик, що розіб’є казана. (Нар.творч.)

Годуй біду, а вона каже, що ще прийде. (Нар.творч.)

прямою мовою (П, п).

Слова, що вказують, кому належить пряма мова і як вона висловлена, називаються словами автора (А, а).

мені сказала: “Пахнуть матіоли”.
(Д.Луценко.)

А: “П “.

Он чутливо спить очеретина і шепоче
світу: “Не буди!” (П.Перебийніс.)

А:“П! “

Я спитав колись у батька: “Ви скажіть мені,
на щирість, що найтяжче ранить серце?”
І почув: “Несправедливість”. (М.Нагнибіда.)

А: “П ? “

“, - а.

“Дивись, коханий мій, дивись! В моїх
очах – весна!” – казала так мені колись
красуня чарівна. (М.Вороний.)

“П !“ - а.

«А куди ви їдете, люди добрі?» —
осмілився спитати Павлусь (А. Чайков-
ський)

“П ?“ - а.

Пояснити вживання розділових знаків.

В п’ятницю крилом журавки мрія кликала: “Летім!” “Чи не високо занадто?” – смачно позіхнула лінь. (Б.Олійник.) “Ми в колективі дружнім жить не проти”, - перемовлялись між собою Шпроти. (С.Коваль.) Скажімо дорогам і пісні: “Спасибі!” (Р.Лубківський.)

П – пряма мова
А – слова автора

Пояснити вживання розділових знаків.

В п’ятницю крилом журавки мрія кликала: “Летім!” “Чи не високо занадто?” – смачно позіхнула лінь. (Б.Олійник.) “Ми в колективі дружнім жить не проти”, - перемовлялись між собою Шпроти. (С.Коваль.) Скажімо дорогам і пісні: “Спасибі!” (Р.Лубківський.)

і поцілувала
йому руку (В.Підмогильний)

А: “П “, - а

…мені сказала: “ Здрастуй! ” – крізь
туман (Л.Костенко)

А: “П !“ - а

Дід бурчав: ” Тепер би того дощу…” – і
сердився невідомо на кого

А: “П ?“ - а

майже пошепки промовила
вона,- я сама спробую ”.

“П…-а, - п”.

«Рано ти,— каже батько,— закінчив
науку» (Остап Вишня).

“П,- а, - п”.

«Ні, - зринула мисль, - у такий спосіб
пожежі не згасити, треба трактором
перетнути дорогу стихії!» (В.Скуратівський)

“П, -а, - п!”.

“За що ж, - хто-небудь попитає, -
Зозуля Півня вихваляє?” (Л.Глібов.)

“П, -а,- п?”.

бурмоче дід. —
Недавно двоє пройшло» (О. Донченко).

“П…-а. - П”.

«Зажди! — просить хлопчина.— Не
тікай від мене, візьми мене із собою,
перевези!» (Б. Лепкий).

“П!(?)-а.-П”.

“Та ні, я того не кажу, - відповідав
Зінько. – Знаю, що земля це ваша ”

“П, -а. - П”.

«Пізно, Володько,— і додала тим
самим легким смішком: — Ех ти,
сторож!» (І. Сенченко).

“П!(?)-а:-П”.