Презентация, доклад на тему Презентація з української літератури Життєвий і творчий шлях Олени Теліги

належить,
І злитись знову зі своїм народом.

Олена Теліга
(1933)

Шовгеніва.

Через п’ять років родина Шовгеновичів переїхала до Петербурга.

А з 1918 року вони мешкали у Києві.

почала вивчати українську мову поряд з російською, німецькою, французькою, крім того робила перші спроби у написанні віршів.

в єдиних трудових звичайних школах, Олена потрапляє до саме такої.

 Навесні 1922 року матері Олени разом дочкою та сином Сергієм вдається вибратися з радянської України спочатку в Польщу, а в липні 1922 року оселитися в Подєбрадах у Чехословаччині.

Саме в Чехії Олена спочатку отримує «матуру» — атестат, а потім закінчує історико-філологічне відділення Українського педінституту в Празі.

яким згодом одружується.

1929 році у Варшавi померла її мати. Того ж року для поетеси і почалися злиднi та проблеми з нестатками.

Є деякі докази того, що їй доводилося працювати з музичними номерами у нiчних кабаре i навiть манекенницею, але потiм, на щастя, Олені вдалося влаштуватися вчителькою початкових класiв.

чекав її — і вона, не зважаючи на небезпеку, вирішує разом із Уласом Самчуком і кількома друзями поїхати до міста юності.

слова» Івана Рогача, видає тижневик літератури і мистецтва «Літаври».

22 жовтня 1941 року вона приїздить до міста своєї юності.  

ґестапо готує засідку на вул. Трьохсвятительській, де розміщувалася Спілка; проте Олена, знаючи на що йде, не збиралася тікати.

Якось у приватній розмові з М. Михалевичем уперто підкреслила: «Ще раз із Києва на еміграцію не поїду! Не можу…»

Це був її свідомий вибір, це був її шлях, який вона гідно пройшла до останнього подиху. Олена пішла на стовідсоткову загибель, з нею пішов і її Михайло. Під час арешту він назвався письменником, щоб бути разом з нею.

В київському ґестапо Олена Теліга перебувала у камері № 34. 

тризуб і надпис —
«Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга».

22 лютого 1942 року українську письменницю-патріотку було розстріляно в Бабиному Яру разом із чоловіком та соратниками.

Один із катів потім зізнався після розстрілу: «Я ще не бачив чоловіка, щоб так героїчно вмирав, як ця гарна жінка».

розстрілу гестапівцями Олени Теліги, її чоловіка Михайла Теліги, членів Спілки українських письменників та співробітників газети "Українське слово".