Який співець, поет, який письменник
Уперше слово вигадав – іменник?
Іменник! Він узяв собі на плечі
Велике діло – визхначати речі, -
Ім'я, найменування і наймення:
Робота. Біль. І радість. І натхнення.
Ну а візьмімо назву - дієслово,
Само підказує, що діє слово!
Ще й прикладу на нього не навів,
А вже до півдесятка дієслів!
Прикметник дасть іменнику-предмету
Якусь його ознаку чи прикмету.
Числівник може визначить тобі
Число речей, порядок при лічбі.
А поспитай звичайного займенника,
За кого він у мові? За іменника!
(Хоч може цей наш скромний посередник
Замінювать числівник і прикметник).
Прислівник звик, незмінюваний в мові,
Ознаки різні виражать при слові.
Сполучник каже: скромну роль я маю,
Але слова я в мові сполучаю.
І частка мовить: слово я службове,
Але людині чесно я служу.
І, будьте певні, в інтересах мови
І так і ні де треба я скажу.
А вигук може пролунать, як дзвін,
У мові, мабуть, найщиріший він!
“Ура!” – гукнеш ти друзям неодмінно, -
Сьогодні з мови я дістав “відмінно”!”
Частини мови! Назви наче й звичні,
Полюбиш їх – красиві, поетичні!
“Відмінно” заслужив ти. Знав – чудово.
Це за любов найвища з нагород.
Хто ж так назвав оті частини мови?
Назвали вчені. Й підхопив народ.
Д.Білоус .
Слайд 1.
