Презентация, доклад по украинской литературе Жінки у житті Т.Г.Шевченка

Вона стала Шевченковою Беатріче, а її особиста трагічна доля стала трагедією його серця.

У віршах, присвячених Оксані, ''Мені тринадцятий минало'', ''Ми вкупочці росли'', ''Не молилася за мене'', створених на засланні, доторкаємося до особисто пережитого Шевченком.

Оксана Коваленко

ці роки 1843–1847 переживає він справжнє, своє єдине велике кохання. До цього він зовсім не думав про шлюб. Але після подорожі в Україну у поета з’являється те характерне для нього і вже незмінне упродовж усього життя бажання мати свою родину, свій дім, дружину, тихий і надійний захисток. Це бажання невдовзі переросло в гостру душевну потребу. Він намалював її портрет, присвятив вірш «Немає гірше як в неволі…» та кілька віршів-спогадів про Україну.

Ганна Закревська

Дружина полковника Платона Закревського, власника села Березова Рудка, що на Полтавщині)

талант Шевченка. Княжна першою назвала його генієм нехтуючи людськими забобонами, сміливо простягла руку через соціальну безодню між нею і поетом. Чи соціальна нерівність, чи відсутність справжнього почуття з боку Шевченка стали на шляху до поєднання його долі з долею В. Рєпніної? Ця таємниця назавжди схована в їхніх серцях. Але вже той факт, що Шевченко подарував їй свій автопортрет, присвятив поему російською мовою ''Тризна'', є свідченням глибокої симпатії до цієї неординарної жінки. Згодом вона стала близьким другом, сестрою і сумлінням поета.

Варвара Рєпніна

дружина коменданта Новопетровського укріплення Ускова Агата Омелянівна. В листі до Залеського (10 лютого 1855 р.) він писав: ''Я полюбил ее возвышенно, чисто, всем сердцем и всей благодарною моей душой. Не допускай, друже мой, и тени чего-либо порочного в непорочной любви моей''. На жаль, місцеві плітки порушили безпосередність цих взаємин, а але й у наступні роки вони підтримували дружні стосунки.

Агата Ускова

молоденька 16-річна акторка.

Катерина Піунова

Полусмакової, колишньої наймички, кріпачки.
27 липня 1860 року він посватався до неї,але не судилося стати Шевченковою долею і Ликерії Полусмаковій. Згодом вона виходить заміж за перукаря Яковлєва. А серце поета переповнюють біль, розпач, безнадія від усвідомлення страшної всеохопної самотності.

Ликера Полусмак

відомо,що у травні 1904 році до
Канева приїздила Ликера Яковлєва,
яка зробила у книзі відгуків такий
запис:“13 травня 1905 року
приїхала твоя Ликера, твоя люба,
мій друже. Подивись, подивись на
мене, як я каюсь…”