Презентация, доклад на тему Буктрейлер за творчістю Михайла Петренка

(1817-1862)

Підготувала
учениця 9-Б класу
МОО «Спеціалізована школа -Ліцей інформаційних технологій міста Єнакієва»
Челенюк Марія
Учитель Скоблей Л.С.

область) в сім’ї губернського секретаря.

Як і де проходили початкові етапи навчання юного Михайла невідомо, але вважається, що початкову освіту він отримав у місті Слов’янську.

1841 року. Потім став працювати «по цивільному відомству». Є свідчення, що якийсь час він був наглядачем повітового училища в місті Лебедині (тепер Сумської області).

кримінального суду канцелярським чиновником. Просування
по службі виглядало так: губернський секретар (серпень 1844), колезький секретар (листопад 1846), титулярний радник (січень 1853) і колезький асесор (після 1858).

Євграфівною Миргородовою.

У родині народжувалися діти: Микола (1849 р.н.), Людмила (1851 р.н.), Варвара (1853 р.н.), Марія (1855 р.н.) і Євграф (1857 р.н.).

харківських альманахах: «Сніп», «Молодик», «Южный русский сборник». Є відомості, що він написав п'єсу «Панська любов», але вона не збереглась.

в біографії М.Петренка якоюсь мірою були заповнені, бо дуже багато свідків було втрачено.

пам’ятною медаллю другого ступеня «В память войны 1853–1856 гг.» із темної бронзи на Володимирській стрічці, але участі в Кримській війні 1853–1856рр. він не брав.

у віці 45 років від лихоманки в місті Лебедині Харківської губернії.

У вересні 1987 року з нагоди 170-річчя славетного земляка в Слов'янську біля центральної міської бібліотеки для дорослих відбувся багатолюдний мітинг на честь відкриття пам'ятної меморіальної дошки: «У 1817 році в Слов'янську народився український поет-романтик XIX століття Михайло Миколайович Петренко».

альманасі «Сніпъ».У збірці під загальним заголовком «Думки» було надруковано декілька віршів поета: «Недоля» (Дивлюся на небо та й думку гадаю…), «Вечjрнjй дзвінъ» (Якъ в сумерки вечjрнjй дзвjнъ…), «Смута» (Чого ты, козаче, чого ты, бурлаче…), «По небу блакитнjмъ очjма блукаю…», «Гей, Іване! Пора…» (два вірші), «Брови» (Ой, біда мені, біда…) та «Туди мої очj, туди моя думка…».

(1848), де вони були об’єднані в цикл «Думu та співu»: «Думu мои, думu мои…», «Небо» (Дuвлюся на небо, та й думку гадаю…) (під цією назвою об’єднані три вірші), «Весна» (Весна, весна, годuна мuла…), «Славьянск», «Тебе не стане в сuх мистах…», «Тудu мои очи, тудu моя думка…», «Як в сумеркu вечирний дзвин…», «Ой бида мени, бида…», «Мuнулuся мои ходu…», «Чого тu, козаче, чого тu, бурлаче…», «Іван кучерявuй» і «Недуг» (Ходе хвuля по Осколу…).

не лiтаю,
Чому мені, Боже, ти криллiв не дав?
Я б землю покинув i в небо злiтав!
Далеко за хмари, подальше од світу,
Шукав собі долi, на горе привiту,
І ласки у зiрок, у сонця просить,
У світi їx яснiм все горе втопить;
Бо долi ще змалку здаюся не любий,
Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;
Чужий я у долi, чужий у людей:
Хiба ж хто кохає нерiдних дiтей?
Кохаюся лихом, привiту не знаю,
І гірко, i марно свiй вік коротаю;
І в гopi спiзнав я, що тiльки одна,
Далекеє небо, – моя сторона.
І на світi гipко; як стане ще гiрше,
Я очi на небо, – мeнi веселiше!
І в думках забуду, що я сирота,
І думка далеко, високо лiта,
Коли б мені крилля, орлячi ті крилля,
Я б землю покинув, i на новосiлля
Орлом бистрокрилим у небо пальнув,
I в хмарах навiки од світу втонув!

Творчість Михайла Петренко стало великою втратою в поезії. Його твори вселяли легкість і довіру, але вони й досі актуальні та користуються чималим попитом, натякаючи на геніальну творчість письменника.