Презентация, доклад по физической культуре Лыжная подготовка

Кормілець Сергій Володимирович

вчитель фізичної культури
Державного ліцею-інтернату
з посиленою військово-фізичною підготовкою
«Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка

і пересуватися по місцевості, занесеній снігом.
Лижі з'явилися всюди, де жили люди в умовах сніжної зими. Перші лижі були ступаючі. Одна з останніх знахідок (А.М. Мікляєв, 1982 р.) знайдена на території Псковської області. За висновком фахівців, ця лижа є однією з найстародавніших – зроблена близько 4300 років тому.
Перші письмові документи про застосування ковзаючих лиж відносяться до VI – VII ст. н.е. Готський чернець Жорданес в 552 р., грецькі історики Іордан в VI ст., Авел Диякон в 770 р. описують використання лапландцями і фінами лиж в побуті і на полюванні. В кінці VII ст. Історик Верефрід дав докладний опис лиж і їх використання народами Півночі на полюванні.
Перше вживання слова «лижі» на Русі відноситься до XII ст. Митрополит Никифор в листі до київського князя Володимира Мономаха вживає слово «лижі».
В 1910 році була створена Міжнародна лижна комісія. Вона заснувала правила змагань і міжнародні змагання. На 10-й сесії Комісії в Шамоні в 1924 році вона була перетворена в Міжнародну федерацію лижного спорту (FIS). У цей час у неї входять понад 50 країн. В 1925 році відбулися перші перегони FIS, які стали вважатися офіційними першостями Світу лише з 1937 року й тепер проводяться раз на 4 роки. Лижний спорт є олімпійським з 1924 року.

Історія лижного спорту

із раннього дитинства й аж до глибокої старості. Він є важливим засобом загартування, збереження та зміцнення здоров'я. Лижний спорт представляє широкі можливості різноманітної спортивної діяльності на свіжому повітрі й при цьому включає в роботу майже всі системи організму. Тренувальний ефект від лижного спорту підвищується завдяки впливу свіжого повітря.
Крім того, лижні гонки розвивають наполегливість і витривалість, а стрибки на лижах і гірськолижні дисципліни виховують сміливість і рішучість.

Фізичні якості

холоду й вітру, добре вбирати вологу, бути еластичним і не занадто просторим.

Шапочка повинна закривати вуха.
Вітрозахисна куртка з високим коміром або каптуром.
Перчатка або рукавиці.
Тренувальні штани вітро- і вологонепроникні або комбінезон.
Носки бавовняні й вовняні.
Правильно підібраний одяг захищає організм від переохолодження або перегрівання.

Екіпіровка

до 100 =зросту
110 =зріст+5
125 =зріст+10
140 =зріст+20
150 =зріст+30


Для дорослих 160 = 190
170 = 200
180 = 205
понад180 = 215

Виявлення недоліків лиж

Інвентар і спорядження

палок збільшується.

Вибір кріплень

Гоночне кріплення з широким носковим рантом.







М'яке кріплення під дитяче взуття.

Інвентар і спорядження

при підйомах на схил. Навчати пересува­тися ступаючим кроком починають без палиць з від­риванням носків лиж від снігу. Під час ступаючого кроку тулуб нахилити трохи вперед. Права нога зги­нається в колінному суглобі, піднімається та вино­ситься вперед. Це дає змогу піднімати носкову час­тину лижі, п'яткою притискати задній кінець до сні­гу, робити крок уперед з легким «пристукуванням» і переносити вагу тіла на праву ногу. Так само роблять крок лівою ногою. Рухи рук при цьому коор­динуються з рухами ніг як під час звичайної ходьби.

Ступаючий крок

При відштовхуванні палицею завжди опирайтеся на темляк, утримуючи палицю великим і вказівним пальцями.

– 15 см), ноги зігнути так, щоб коліна були над серединою ступні, тулуб трохи нахилити вперед, руки, опустити, вагу тіла рівномірно розподіляють на обидві ноги, потім переносять на праву лижу і роблять поштовх правою-ногою до повного її випрямлення. Одночас­но висуваюсь на крок уперед ліву ногу, вагу тіла пе­реносять на ліву лижу і на ній виконують ковзання. Закінчивши поштовх праву ногу розслаблюють і, злегка згинаючи в колінному суглобі, по інерції продовжують рух назад-угору, відриваючи ковзну поверхню лижі від снігу, а потім маховим рухом підтя­гуючи її уперед. Коли права нога порівняється з лівою, роблять поштовх лівою ногою до повного її випрямлення. Одночасно з поштовхом праву ногу ви­сувають на крок уперед, вагу тіла переносять на пра­ву лижу і ковзають на ній. У такий спосіб відбувається ковзання то на одній, то на другій лижі з узгодженим рухом ніг і рук.

Ковзний крок

згинання опорної ноги перед відштовхуванням) дозволяє виконати поштовх ногою з великою опорною силою (поза 4 і 5).
Закінчений поштовх ногою (поза 6) — у цей момент гомілка, стегно й тулуб становлять пряму лінію, гомілку опорної ноги в момент закінчення поштовху перебуває у вертикальному положенні, а стопа сильно притискає лижу до снігу.
У кінцевий момент поштовх закінчується випрямленням стопи. Дуже важливо після поштовху ногою швидко перемістити вагу тіла вперед на опорну ногу, що дозволяє уникнути грубої помилки – двохопорного ковзання.
Одноопорне ковзання (поза 2) – найважливіший елемент техніки ковзного кроку. Після поштовху нога з лижею піднімається від снігу не більше ніж на 15–25 см. Відштовхування ногами сполучається з розмашистими рухами рук.
Широкі ковзні кроки заощаджують сили й дозволяють тримати швидкість пересування на лижах.

Ковзний крок

ПОПЕРЕМІННИХ ПОШТОВХІВ ПАЛИЦЯМИ.
ЩОБ НАВЧИТИ ПОПЕРЕМІННОГО ДВОХКРОКОВОГО ХОДУ, ПРОПОНУЄМО УЧНЯМ ПРИЙНЯТИ СТІЙКУ НА ПІВЗІГНУТИХ НОГАХ, СТУПНІ СТОЯТЬ ПАРАЛЕЛЬНО НА ВІДСТАНІ 10 – 15 СМ, КО­ЛІНА НАД СЕРЕДНЬОЮ ЧАСТИНОЮ СТУПНІ, ВАГА ТІЛА НА ПЕРЕДНІЙ ЧАСТИНІ СТУПНІ ПРАВУ РУКУ ЗЛЕГКА ЗІГНУТИ В ЛІКТЬОВОМУ СУГЛОБІ ВПЕРЕД, ЛІКОТЬ УНИЗ, КИСТЬ НЕ ВИЩЕ РІВНЯ ОЧЕЙ, ДОЛОНЕЮ ВСЕРЕДИНУ, ПАЛЬЦІ ВИПРЯ­МИТИ. У ЦЬОМУ ПОЛОЖЕННІ УЧЕНЬ ІМІТУЄ РОБОТУ РУК ПРИ ПЕРЕМІННОМУ ДВОХКРОКОВОМУ ХОДІ – РОБЛЯТЬ МАХОВІ МАЯТНИКОПОДІБНІ ВІЛЬНІ РУХИ. ТУЛУБ ТРОХИ НАХИ­ЛЕНО ВПЕРЕД. ПІД ЧАС ПОПЕРЕМІННОГО ДВОХКРОКОВОГО ХОДУ КОВЗАЮТЬ ТО НА ОДНІЙ, ТО, НА ІНШІЙ ЛИЖІ, ПЕРЕ­НОСЯЧИ ВАГУ ТІЛА НА ВИСУНУТУ ВПЕРЕД НОГУ, ЗАСТОСОВУЮЧИ КОВЗНІ КРОКИ. НЕ МОЖНА КОВЗАТИ НА ПРЯМИХ НОГАХ АБО НАДТО СИЛЬНО ЇХ ЗГИНАТИ.

Поперемінний двохкроковий хід

(відштовхування слабке,
крок короткий)

Двохопорне
ковзання, не
відриваючи лижі від
снігу


Невірний
напрямок
поштовховою ногою
(високо вгору)

Виніс махової
ноги в зігнутому
положенні.


Пряме
положення
тулуба



Незакінчене,
слабке відштовхування
палкою,
зігнутою рукою.

виконує почергово чотири кроки в поєднанні з поперемінним виносом палок при першому й другому кроках та наступним поперемінним відштовхуванням палицями при третьому й четвертому кроках.
За допомогою цього ходу долають рівнинні ділянки й пологі підйоми, коли використання поперемінного двохкрокового й одночасних ходів ускладнено через погану опору палицями (глибокий, рихлий сніг). В сучасному лижному спорті не використовується.

Поперемінний четирьохкроковий хід

- найбільш швидкі.
В залежності від кількості ковзних кроків в циклі рухів розрізняють: одночасний безкроковий, однокроковий та двохкроковий ходи.
В одночасному безкроковому ході лижник постійно ковзає на двох лижах, підтримуючи швидкість сильними одночасним відштовхуванням палицями.
Одночасний безкроковий хід застосовується на пологих спусках, а при гарному ковзанні - і на рівнинній місцевості.

Одночасний безкроковий хід

ЛІВОЮ) І ОДНОЧАСНО ВІДШТОВХУЄТЬСЯ ПАЛКАМИ.
ЦЕЙ ХІД ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ НА РІВНИННІЙ МІСЦЕВОСТІ ПРИ ВІДМІННИХ УМОВАХ КОВЗАННЯ, ТАКОЖ НА ПОЛОГИХ.

Одночасний двохкроковий хід

на початку
відштовхування.

Різке випрямлення
тулуба до закінчення
відштовхування.


Згинання ніг
в колінах на початку
відштовхування
палицями й різке
випрямлення
після нього.

Підняття рук
вверх після
відштовхування.

Одночасні ходи

вдосконалення відштовхування в ковзному кроці відомий ще з 30-х років минулого століття. Однак, лише наприкінці 70-х років, у зв’язку з наявністю більш швидкісних пластикових лиж та укаточних машин для прокладання широкої лижні, конькові ходи знайшли своє застосування як самостійний спосіб пересування.
В 1985 році на чемпіонаті світу в Зельфельді вперше лижники продемонстрували конькові ходи як самостійний спосіб гонки і після цього чемпіонату Міжнародна лижна федерація затвердила даний спосіб пересування як другий (вільний) стиль гонок.
Конькові ходи відрізняються від класичних тим, що лижник відштовхується ковзним упором: штовхальна лижа безперервно ковзає, відводиться носковою частиною вбік назовні під горизонтальним кутом 20-30º до лижні на внутрішнє ребро, і лижник, начебто, віджимається ковзною лижею від снігу.

Коньковий хід

ходи:
Коньковий хід з махами руками.
Коньковий хід без махів рук.
Поперемінний коньковий хід.
Одночасний напівконьковий хід.
Одночасний однокроковий коньковий хід.
Одночасний двохкроковий коньковий хід.

Коньковий хід

дуже часто лижникам необхідно долати різні перешкоди: підйоми, спуски, повороти. Вибір способу підйому залежить як від крутизни схилу, так і від технічної майстерності лижника, якості інвентарю та змазки лиж тощо. Найчастіше лижники долають підйоми наступними способами.
Підйом ковзним кроком
Підйом ступаючим кроком.
Підйом біговим кроком.
Підйом «ялинкою».
Підйом «напівялинкою».
Підйом «драбинкою».
Підйом коньковим ходом.

недоречне, при крутизні підйому 15-20º. При цьому підйомі лижник почергово відштовхується ногами і руками, із закінченням відштовхування однією ногою він одразу ж переносить вагу тіла на іншу ногу. Лижа при цьому не ковзає. Гонщик ставить палку на опору до закінчення відштовхування однойменною ногою і протилежною рукою. Тулуб ще більше нахиляється вперед, палки ставляться під кутом 30º до схилу, збільшується сила і тривалість відштовхування ними. Зникають перерви між опорними положеннями рук.

Підйом «напівялинкою» – застосовується під час подолання схилів навскіс. Лижа, яка розташована вище, ковзає в напрямку руху, а носок нижньої лижі відводиться в бік і лижа закантовується на внутрішнє ребро. Кут постановки нижньої лижі залежить від крутизни схилу і умов ковзання, руки працюють почергово. Крок верхньою ногою довший, ніж крок нижньою.

Подолання підйомів

ступаючим і біговим кроками подолати схил неможливо.
При цьому способі підйому носки лиж розводяться в сторони, а щоб покращити силу відштовхування гонщик закантовує лижі на внутрішні ребра. Чим крутіший підйом, тим більше розводяться носки лиж, а тулуб більше нахиляється вперед. Палки ставляться позаду лиж. При підйомі «ялинкою» лижі не ковзають, а ноги і руки гонщика працюють почергово.

Подолання підйомів

протидіє зісковзанню вниз і дозволяє підніматися по схилу крутизною 40-45º. Для того щоб піднятися «драбинкою», треба стати боком до схилу, поставити лижі на верхні канти і підніматися приставними кроками. Відштовхуючись нижньою рукою і розгинаючи нижню ногу, переставити вгору по схилу верхню палицю, потім верхню лижу і приставити нижню ногу і палку. Цей спосіб підйому найповільніший, тому на змаганнях лижників не застосовується.

Подолання підйомів

в залежності від ступеня згинання ніг в колінному суглобі на спуски: У високій стійці. В середній стійці. В низькій стійці. В стійці відпочинку. В стійках швидкісного спуску (“болід”, “ракета” та ін.).
Спуск у високій стійці – застосовується при необхідності зменшити швидкість. При цій стійці ноги лижника зігнуті в колінних суглобах під кутом 140-160º, лижі розставлені на відстані 15-20 см, вага тіла подана вперед і рівномірно розподілена на обидві лижі, руки зігнуті в ліктьових суглобах, опущені, а палки повернуті кільцями назад. Тулуб може бути розташований у різних положеннях: нахилений вперед майже до горизонталі або повністю випрямлений.
Спуск у середній (основній) стійці – забезпечує найбільшу рівновагу на спуску (рис. 25), найбільш економічний і зручний для виконання інших прийомів під час спуску (поворотів, гальмувань тощо). У цій стійці ноги зігнуті в колінних суглобах під кутом 120-140º, лижі розставлені на відстань 15 см, руки так само зігнуті в ліктьових суглобах, опущені і трохи виведені вперед. Положення тулуба також коливається. Для більш високої стійкості на спуску лижник висуває одну ногу трохи вперед.

Подолання спусків

ділянках схилу для досягнення найбільшої швидкості. У цій стійці ноги зігнуті під кутом 120º, тулуб розташований паралельно схилу, руки дуже зігнуті, ліктьові і колінні суглоби на одному рівні, кисті рук зближені, палки прижаті до тулуба і повернуті кільцями назад.
Спуск у стійці навскіс – застосовується на схилах не по прямій, а з поворотом вліво-вправо. При цьому одна лижа розташовується вище іншої. Більша частина ваги тіла зосереджена на нижній лижі, а верхня висунута вперед на 10-15 см, тулуб розвернутий в бік долини.
Спуск у стійці відпочинку – частіше всього застосовується на марафонських дистанціях і є різновидом середньої стійки. У цій стійці ноги зігнуті під кутом 120-130º, тулуб нахилений до горизонталі, ліктьовими суглобами лижник спирається на коліна, що створює найкращі умови для дихання і розслаблення м’язів-розгинчів тулуба, кисті рук зближені, палиці повернуті кільцями назад.

Подолання спусків

тулуб нахилений
вперед.

Невірне положення рук:
руки попереду, палиці обмежувальними
Кільцями вперед.




Палиці волочуться
по снігу.

Подолання спусків

повороту на місці. Для виконання повороту лижник спочатку переносить вагу тіла на одну ногу, після чого піднімає носкову частину вільної лижі і відводить її вбік (п’ята лижі залишається на місці). Потім переносить вагу тіла на іншу ногу, а вільну приставляє. Одночасно з перенесенням лижі переноситься і однойменна палиця.
Поворот переступанням навколо носків лиж – за технікою виконання подібний попередньому повороту, однак тут носки лиж залишаються на місці, а п’яточні частини лиж відводяться почергово в напрямку, протилежному до повороту.

Повороти на лижах

одразу на 180º. Переносячи вагу тіла на одну ногу, лижник піднімає іншу лижу носком вгору-вбік і ставить її на сніг у протилежному напрямку. Повертаючись кругом, лижник закінчує поворот, приставляє першу лижу.

Повороти на лижах

схилах. Лижник розвантажує від ваги тіла нижню лижу, піднімає її та махом повертає через носок або п’яту опорної лижі і ставить у протилежному напрямку назовні. Після перенесення на неї ваги тіла лижник піднімає іншу лижу, розвертає і ставить її на сніг поряд з першою. Нижня палиця при цьому виводиться за верхню лижу.
Поворот стрибком з опорою на палиці – дозволяє швидко змінювати положення для пересування в обраному напрямку. палиці розставляються до кінців лиж. під час повороту праворуч ліву палку ставлять біля носка лижі, а праву – біля п’яти. Потім лижник підсідає і повертає тулуб в бік протилежний до повороту. Спираючись на палки, виконує стрибок і, підтягуючи лижи вгору, ривком повертає тулуб і лижі в бік повороту.
Поворот стрибком без опори на палки – для виконання повороту лижник присідає і невеличким нахилом повертає тулуб в бік протилежний повороту. Потім, відштовхуючись, ривком повертається з лижами в бік повороту і м’яко приземлюється.

Повороти на лижах

руху під час спуску та на рівнині.

Повороти на лижах

Поворот переступанням – один з найбільш розповсюджених поворотів на лижних гонках. Він застосовується як на схилах, так і на рівних відрізках траси. Такий поворот дозволяє змінювати напрямок руху, не зменшуючи швидкості, а в деяких випадках збільшуючи її. Це досягається відштовхуванням ногою із зовнішньою лижею. Переступання може виконуватися як з внутрішньої до повороту лижею, так із зовнішньої.

під час спуску в основній стійці лижник переносить вагу тіла на зовнішню лижу, а внутрішню, вільну від ваги тіла, відводить носком в бік повороту. Переступання виконується під час енергійного поштовху ногою із зовнішньою лижею, вага тіла переноситься на внутрішню лижу, а зовнішня приставляється до неї. Для збільшення швидкості застосовують поштовхи палицями. Чим більша швидкість, тим менший кут, на який виконується кожне переступання і тим більша частота кроків. Для посилення поштовху зовнішньою лижею її попередньо закантовують на внутрішнє ребро.
Поворот переступанням із зовнішньої лижі застосовується значно рідше, під час спуску з невеликою швидкістю. При цьому повороті вага тіла переноситься на внутрішню лижу, а зовнішня відставляється п’ятою вбік. Переносячи на неї вагу тіла, лижник приставляє внутрішню лижу до зовнішньої.

якщо є необхідність впродовж повороту погасити зайву швидкість. Для початку повороту лижник приймає положення «плуга», потім, виставивши зовнішню лижу на внутрішнє ребро і трохи виводячи її вперед, переносить на неї вагу тіла. Завантажувати лижу необхідно повільно і плавно, натискаючи підбором черевика і відводячи при цьому тулуб в бік, протилежний до повороту. Для збільшення кута повороту п’яту зовнішньої лижі необхідно більше відвести вбік, поставити лижу на ребро і завантажити вагою тіла.

Для виконання повороту необхідно попередньо перенести вагу тіла на внутрішню до повороту лижу, іншу, вільну від ваги тіла, висунути на 10-15 см вперед, п’яту лижі відвести вбік і закантувати лижу на внутрішнє ребро. Крутизна повороту залежить від кута постановки, ступеня закантовки і завантаження вагою тіла «керуючої» (зовнішньої) лижі. Для виконання повороту вагу тіла необхідно перенести на лижу, яка знаходить в упорі.
Поворот на паралельних лижах – є одним з найшвидших і тому часто застосовується в лижних гонках і гірськолижному спорті. Лижник, спускаючись зі схилу в основній стійці, повертає тулуб, в протилежний до повороту бік, згинає ноги в колінних суглобах, потім різко випрямляє ноги, робить обертальний рух тулубом в бік повороту. Розвантажуючи лижі від ваги тіла, активно блокуючи їх в усіх суглобах, ставить лижі в напрямку повороту. Коли він увійшов у поворот, ставить лижі на внутрішні канти, згинає ноги в колінних суглобах і ковзає по дузі повороту в стійці спуску навскіс. Ставлячи лижі на внутрішні канти, лижник висуває внутрішню з них вперед, одночасно збільшуючи тиск на іншу лижу. Обов’язкове ведення лиж паралельно впродовж усього повороту.
Поворот ножицями – виконується на високій швидкості. Із положення основної стійки лижник переносить вагу тіла на зовнішню лижу, а внутрішню трохи висуває вперед і закантовує на зовнішнє ребро, одночасно нахиляючи тулуб внутрь повороту. Вага тіла переноситься на внутрішню лижу, і лижник входить у поворот. Для виходу з повороту лижник підтягує зовнішню лижу до внутрішньої й рухається плавно по прямій.

ЗНИЖЕННЯ ШВИДКОСТІ ПРИ ГАЛЬМУВАННІ ДОСЯГАЄТЬСЯ ЗА РАХУНОК ЗБІЛЬШЕННЯ СИЛИ ТЕРТЯ ШЛЯХОМ ЗМІНИ ПОЛОЖЕННЯ ЛИЖ. ГАЛЬМУВАННЯ МОЖНА ЗДІЙСНЮВАТИ ПАЛКАМИ, ЛИЖАМИ І ОДНОЧАСНО ЛИЖАМИ І ПАЛКАМИ.
ГАЛЬМУВАННЯ ПАЛКАМИ, ЯКІ СТАВЛЯТЬСЯ ЗБОКУ АБО МІЖ ЛИЖАМИ – НАЙПРОСТІШЕ, АЛЕ НАЙМЕНШ ЕФЕКТИВН
ГАЛЬМУВАННЯ ЛИЖАМИ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ РІЗНИМИ СПОСОБАМИ, А САМЕ:Е ПРИ ВЕЛИКИХ ШВИДКОСТЯХ, А В ГІРСЬКОЛИЖНОМУ СПОРТІ ВЗАГАЛІ ЗАБОРОНЕНО.
ГАЛЬМУВАННЯ «ПЛУГОМ» – ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ НА ПРЯМИХ СПУСКАХ ТА НА ВИКАТАХ З НИХ ПРИ ЩІЛЬНОМУ СНІГУ. КОВЗАЮЧИ НА ПАРАЛЕЛЬНИХ ЛИЖАХ, ГОНЩИК ПРУЖНО ВИПРЯМЛЯЄ НОГИ В КОЛІННИХ СУГЛОБАХ І, ТРОХИ ПІДКИНУВШИ ТІЛО ВГОРУ (ЗМЕНШУЄ ТИСК НА П’ЯТИ), ПОТУЖНИМ НАТИСКАННЯМ СИМЕТРИЧНО РОЗВОДИТЬ П’ЯТОЧНІ ЧАСТИНИ ЛИЖ, ВАГУ ТІЛА ВІН РОЗТАШОВУЄ НА ОБИДВІ НОГИ. ОДНОЧАСНО ЗВОДЯЧИ КОЛІНА, ЛИЖНИК ЗАКАНТОВУЄ ЛИЖІ НА ВНУТРІШНІ РЕБРА, НОСКИ ЛИЖ НЕ ПОВИННІ ПЕРЕХРЕЩУВАТИСЯ. ЧИМ БІЛЬШИЙ КУТ РОЗВЕДЕННЯ ЛИЖ, ТИМ ШВИДШЕ МОЖНА ЗУПИНИТИСЯ. ТУЛУБ ТРОХИ ВІДХИЛЯЄТЬСЯ НАЗАД, РУКИ ПІД ЧАС СПУСКУ ЯК В ОСНОВНІЙ СТІЙЦІ.

Способи гальмувань

НА ВЕРХНЮ ЛИЖУ, ЯКА РОЗТАШОВАНА ПЛОСКОЮ НА СНІГУ, П’ЯТА ВІЛЬНОЇ ЛИЖІ ВІДВОДИТЬСЯ ВБІК, ЛИЖА ЗАКАНТОВУЄТЬСЯ НА ВНУТРІШНЄ, РЕБРО, НОСКИ ЛИЖ УТРИМУЮТЬСЯ РАЗОМ. ЗБІЛЬШЕННЯ КУТА ВІДВЕДЕННЯ І ЗАКАНТОВКИ ЛИЖІ ПОСИЛЮЄ ГАЛЬМУВАННЯ. ВАГА ТІЛА ПРОТЯГОМ УСЬОГО ГАЛЬМУВАННЯ ЗАЛИШАЄТЬСЯ НА ЛИЖІ, ЯКА КОВЗАЄ ПРЯМО, ХОЧА ЧАСТКОВИЙ ПЕРЕНОС ВАГИ ТІЛА НА НИЖНЮ ЛИЖУ ПРИЗВОДИТЬ ДО ЗМІНИ НАПРЯМКУ РУХУ.

Способи гальмувань

СПУСКУ НЕШИРОКА, А ТАКОЖ ПРИ СПУСКАХ НАВСКІС, КОЛИ СПОРТСМЕНУ НЕОБХІДНО ПРИЗУПИНИТИСЯ І СПУСТИТИСЯ ДАЛІ ПО СХИЛУ, ДОСЯГАЮЧИ БОКОВОГО ЗІСКОВЗАННЯ ЗА РАХУНОК РОЗКАНТОВКИ ЛИЖ. ПРИ СПУСКУ НАВСКІС ЛИЖНИК ТРОХИ ПРИСІДАЄ І ПРИЙМАЄ ПОЛОЖЕННЯ КОСОГО СПУСКУ, ПОТІМ РІЗКИМ ПОШТОВХОМ ВПЕРЕД ВИПРЯМЛЯЄТЬСЯ, ЗНІМАЮЧИ НАВАНТАЖЕННЯ З ЛИЖ, СТАВИТЬ БІЛЬШ КРУТО І БОКОВИМ РУХОМ ГОМІЛКОВОСТУПНИХ СУГЛОБІВ ВИВОДИТЬ П’ЯТИ ЛИЖ В БІК. ДОПОМАГАЄ ЦЬОМУ НАХИЛ ГОМІЛОК ДО СХИЛУ, ЗУСТРІЧНИЙ ОБЕРТАЛЬНИЙ РУХ ТУЛУБА І ПЛЕЧЕЙ, А ТАКОЖ ДОДАТКОВА ОПОРА НА ПАЛКУ.
ГАЛЬМУВАННЯ ПАДІННЯМ – ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ ДЛЯ ЕКСТРЕНОЇ ЗУПИНКИ. ДЛЯ ТОГО, ЩОБ УНЕБЕЗПЕЧИТИ СЕБЕ, НЕОБХІДНО М’ЯКО ЗІГНУТИ НОГИ В КОЛІННИХ І КУЛЬШОВИХ СУГЛОБАХ І ОДНОЧАСНО ВІДХИЛИТИ ТУЛУБ НАЗАД-ВБІК, ПОВЕРНУТИ ЛИЖІ В БІК ПАДІННЯ І ПОСТАВИТИ ЇХ ПОПЕРЕК СХИЛУ. РУКИ З ПАЛИЦЯМИ ПІДНЯТИ ВГОРУ В БІК ПАДІННЯ, А КІЛЬЦЯ ПОВИННІ БУТИ ПОВЕРНУТІ НАЗАД. НЕМОЖНА ПІДНІМАТИСЯ ДО ПОВНОЇ ЗУПИНКИ. ПІСЛЯ ЗУПИНКИ НЕОБХІДНО ПОСТАВИТИ ЛИЖИ ПАРАЛЕЛЬНО ОДНА ОДНІЙ І ПЕРПЕНДИКУЛЯРНО СХИЛУ. ЗІГНУВШИ НОГИ, ПІДТЯГНУТИ ЛИЖИ ДО ТУЛУБА І ПІДНЯТИСЯ СПИРАЮЧИСЬ НА ВНУТРІШНЮ ДО СТОРОНИ ПАДІННЯ ПАЛКУ.

Способи гальмувань

– М.: «Аванта» 2001.
И.М. Бутин, И.А. Бутина, Т.Н. Леонтьева, С.М. Масленников Физическая культура 9-11кл. – М.: «ВЛАДОС» 2003.
Г.Б. Мейксон, Л.Е. Любомирский, Л.Б. Кофман Физическая культура 5-7 кл.-М.: «Просвещение» 1996.
О.Н. Антонова, В.С. Кузнецов Учебное пособие «Лыжная подготовка» – М.: «Академия» 1999.
В.И. Кондаков Лыжи – первые шаги – М.: «физкультура и спорт» 1978.

література