людину приємною, то у найбільшій мірі це стосується Бодлера. Погляд його сповнений життям і думкою… Коли я слухав його швидку, вишукану мову, мову справжнього парижанина, мені здавалося, що з очей моїх спадає пов’язка, що переді мною відчиняється безмежний світ мрій, образів, пейзажів…”
Поет Теодор де Бенвіль
“Бодлер…зумів зберегти повну гідність, вдивляючись в “жах життя”, йому властива мужня майстерність: він знає, що життя є морок і біль, що воно складне. Він не бачить перед собою променя світла, він не знає виходу. Але він від цього не звірився, не захандрив, навпаки, він немов стиснув руками своє серце. Він прагне зберегти у всьому якийсь високий спокій… Він не плаче. Він співає мужню і гірку пісню саме тому, що не хоче плакати”
В.Луначарський