можу вже
Терпіти та чекати на той час, коли
Я тебе зустріну і цей жах мине.
І дивлячись у небо крізь кулі й стрілянину
Я бачу лиш обличчя, волосся золоте.
Пробач, моя рідненька, що я мовчав так довго,
не мав ані хвилинки, щоб написати слово...
І так тепер жалкую, що я не зміг сказати
Ці головні слова,про те як я люблю
І як боюся втрати.
Вже мати довго не писала,
Як вона живе
На серці не спокійно й душа моя болить
Сходи до неї, рідна,
Дізнайся, що і як ,
Бо мені здається, що вдома щось не так.
Знаєш, моє сонце, вчора уночі
Прийшла звістка, що з нашого загону
Вбито вісім хлопчаків.
А що поробиш, мила,
Це все ж таки війна,
Де треба битися
до самого кінця.
Скоро я приїду,єдина ти моя,
Треба зачекати, коли закінчиться війна!
Лист до коханої
Учениця 10к. О. Ткачова