Презентация, доклад на тему Адаптація першокласника до школи

для неї є новими порівняно з умовами дитячого навчального закладу і сім'ї в дошкільному дитинстві.

школу як місце, де вона буде прийнята і сприйнята такою, якою вона є з усіма своїми почуттями, думками, знаннями, проблемами, великими і малими подіями в особистому житті.

- до збільшення фізичного та емоційного навантаження.

До чого адаптується
першокласник?

місце гри поступово займає навчання. 2. Кістково-сполучний апарат дитини відзначається
гнучкістю, у кістках ще багато хрящової тканини. На це
треба зважати, щоб запобігти можливому викривленню
хребта. 3. У першокласників повільно розвиваються дрібні м’язи
кисті рук, через що вони відчувають значні труднощі в
оволодінні графічними навичками. 4. Діти в цьому віці дихають частіше, ніж дорослі, тому для
підтримання їхньої працездатності важливо, щоб у
приміщенні було чисте повітря.

роль абстрактних компонентів. Це виявляється в здатності аналізувати і узагальнювати, розв’язувати задачі, висловлювати власні судження, міркування.
7. Інтенсивно збільшується словниковий запас, зростає кількість слів у реченнях. Тому важливо привчати дітей висловлюватись чітко, контролювати своє мовлення.
8. Увага першокласників мимовільна, нестійка. Діти активно реагують на нове, яскраве, незвичне, часто відволікаються від роботи.
9. Процеси гальмування починають переважати над процесами
збудження, що створює важливі передумови для формування
певних вольових якостей: здатності проявити зусилля з метою
подолання труднощів, утриматися від небажаних вчинків, контролювати і оцінювати себе.
10. Діти цього віку характеризуються підвищеною емоційною вразливістю, тому важливо у процесі спілкування враховувати внутрішній стан дитини, розумно застосовувати заохочення і покарання, вміло володіти словом.

50% дітей адаптується до нових умов і вимог протягом півроку. Другий половині потрібно більше часу. Від чого залежить тривалість адаптації? Перш за все, від того, чи була дитина психологічно готова до школи, а також від її стану здоров´я та рівня розвитку. 

суперечливе, малопередбачуване: не встиг пристосуватися відчути стабільність існування, як трапляється таке, що докорінно змінює плани, суттєво впливає на самопочуття, змушує пристосовуватися до нового й незвичного.

виконанням навчальної діяльності.

Процес взаємодії особистості й середовища полягає в пошуку й використанні адекватних засобів і способів задоволення основних її потреб, до яких належать потреба
в безпеці, фізіологічні потреби (у їжі, сні, відпочинку тощо), потреба в прийнятті та любові, у визнанні та повазі, у самовираженні, самоствердженні й у розвитку. Тим самим закладаються можливості для успішної соціальної
адаптації й соціалізації дитини.

завершальний, підсумковий етап адаптації в цілому, що забезпечує як фізіологічне і психологічне, так і соціальне благополуччя особистості. Першокласник повинен пристосуватись до вимог тих соціальних груп, що характерні для школи (учнівська група, вчителі, інші класи тощо).

в темп шкільного життя (частіше зустрічається в соматично ослаблених дітей, із затримками розвитку, слабким типом нервової системи);
шкільний невроз або «фобія школи» - невміння розв’язати протиріччя між сімейними і шкільними «ми».

Форми шкільної дезадаптації

Завдання вчителя: * познайомити дітей один з одним; * створити спільну атмосферу в класі; * дати можливість дітям відчути себе членами нового співтовариства.

І етап
адаптаційного періоду

(робота над режимом школяра)

Учні отримують перший досвід учбової співпраці в групах.
Діти згадують, що вони роблять вранці, готуючись до школи,
і увечері, прийшовши зі школи (пантоміма, малюнки), будують свій план шкільного дня і обґрунтовують його. Першокласники обговорюють, що на їх погляд найважливіше для справжнього школяра і що відрізняє школяра від дошкільника.
В результаті роботи на цьому етапі діти осмислюють досвід
учбової співпраці, тобто розбираються, що їм
заважає, а що – допомагає стати справжніми
школярами.

роботи (правильність, акуратність, краса, старанність, інтерес та ін.) і способи, як всього цього можна досягти.

Важливо, щоб вчитель створив ситуацію, коли не він, а самі діти здійснюють цей контроль. Завданням педагога на цьому етапі є
спостереження і фіксація основних труднощів учнів (дуже повільні
або дуже імпульсивні, дуже тривожні і так далі).
Діти працюють в парах, в групах, прагнучи домовитися в ситуації зіткнення думок. Найнепростішою справою для першокласників виявляється сперечатися, не посварившись і не ображаючись один на одного. Шукати аргументи і докази своєї позиції в рішенні тієї або іншої задачі.

про шкільне життя)

* малюють, що їм найбільше запам'яталося і сподобалося в
школі, розподіляють суспільні доручення;
* свято "Посвята в учні".

позитивні
емоції, він упевнений в собі і не відчуває страх.  2. Новоспечений учень справляється зі шкільною програмою.  3. Дитина проявляє самостійність при виконанні домашніх
завдань і звертається за допомогою до мами або тата
тільки після того, як самостійно спробувала його виконати.  4. Першокласник задоволений своїми стосунками з
однокласниками і вчителем.