Презентация, доклад на тему Презентація Прянощі на кухні

6 класу Гутник Анастасія Олександрівна
Керівник: Гутник Є.О
вчитель біології

їжі для придання  їй стійкого аромату і характерного присмаку, особливо помітного при  нагріванні. До прянощів відносять  висушені мелені (подрібнені) або немелені різні частини рослин, що відрізняються специфічними ароматом і смаком, довго зберігаються. Місцеві прянощі  вживають, як правило, у свіжому вигляді . Визначається особливостями  національної кухні того чи іншого регіону. Місцеві прянощі ділять на пряні овочі та пряні трави. Пряні овочі - це широко розповсюджені рослини, що відносяться до цибулевих, корнеплідних і кореневищних овочів. В якості смакового продукту в них разом із підземною частиною використовується і надземна.
У нашій місцевості ростуть такі пряні овочі і трави: різні види цибулі (ріпчаста,порей, батун, часник,майоран, кріп, фенхель,
меліса,черемша, базилік,петрушка, пастернак, селера,
хрін, шавлія, м’ята.

користувалися ще в давнину, вона займає гідне місце і серед прянощів. Шавлія – багаторічна ефіроолійна рослина сімейства Ясноткові. Шавлія (від лат. Salvia) означає «порятунок»  Разом з імбиром і лавровим листом шавлію використовували для приготування пряних вин. Пряністю можуть бути свіжі і сушені листки шавлії. Сухий мелений лист заміняє розмарин в супах, стравах з м'яса, дичини, птиці, в салатах з яйцями і холодним м'ясом. Шавлію кладуть у пироги з капустою, м'ясом, яйцями з рисом. Шавлією посипають безпосередньо перед подачею курячі бульйони, яєчні страви, відварну жирну рибу, тушковану яловичину, її кладуть у м'ясні фарші для котлет, фрикадельок, рулетів.

Шавлія

нашої країни, а дарма, адже він може дати фору по корисності і смаковим властивостям багатьом іншим овочам, зберігаючи усі свої цілющі властивості круглий рік.  Селера відома як коренеплід, який разом з морквою і петрушкою додають до супів, тушкованої яловичини або вживають в салатах у сирому чи вареному вигляді. Цю рослину вирощували ще в давнину. Поряд з плодами як пряність можна вживати і листя цієї рослини. Листя добре сушиться, зберігає аромат, вона може стати в пригоді взимку.

Селера

масла, камфору, дубильні речовини, цукор, фітонциди.
Відомо два види базиліку - фіолетовий і зелений. Ця рослина має пряний аромат і гіркуватий смак із солодкими нотками. Базилік додають в салати, супи, основні страви з м'яса, риби, овочів (помідорів, баклажанів, квашеної капусти, шпинату), бобових, в ковбаси та консерви, кетчупи, соуси, заправки і маринади, використовують для ароматизації масел і оцту. Його нерідко використовують в складі різних пряних сумішей і додають у соуси.
Листочки базиліку краще рвати руками, а не різати.

Базилік

поєднується з різними продуктами. М'яту додають в салати, закуски, супи (овочеві супи, солянки), основні страви з м'яса і риби, вироби з тіста (пряники, булочки, коржики, печиво), напої (морси, лікери), соуси і маринади, нею прикрашають готові страви: салати, закуски, морозиво, коктейлі та інші.
Для приготування страв та напоїв частіше використовують кучеряву м'яту, яка не має присмаку ментолу. Втім, можна додавати і перцеву м'яту, але прогрівати її не варто, інакше страва може вийти гіркуватою.

в Азії. Його здавна використовували як прянощі і лікарський засіб. В Стародавньому Єгипті його застосовували також під час жертвоприношень. А римляни були переконані, що ця рослина зміцнює любовну пристрасть. В кулінарії використовуються листя і бруньки майорану в свіжому і в сушеному вигляді. Ця пряність має солодкий квітковий аромат і гостро-пряний, злегка пекучий смак. Майоран додають в салати, супи, м'ясні страви, ковбаси, м'ясний фарш, страви з птиці, риби, паштети, пасту, соуси (сметанні, томатні), напої (чай, вино, лікери, наливки), використовують для ароматизації оцту, застосовують при консервуванні овочів (огірків, помідорів, кабачків). Ця пряність входить до складу хмелі-сунелі.

Майоран

використовують як лікарський засіб та прянощі вже 5 тисячоліть. У країни Європи його завезли римляни. У середньовічній Європі його додавали в приворотні зілля. Свою назву у нас кріп отримав, мабуть, через те, що цієї дрібно нарізаною пряністю «кропили» страви.
В кулінарії використовуються листя, стебла і насіння кропу, а також кріпна олія і кропова есенція. Кріп відрізняється пряним ароматом і смаком, його використовують в свіжому вигляді, сушать і засолюють. Його додають в салати, супи, другі страви з овочів, грибів, м'яса, риби, в соуси, маринади, соління, овочеві соки, використовують для прикраси блюд, застосовують при консервуванні овочів.
Щоб насіння кропу розкрило свій аромат, його обсмажують на сухій сковороді.

Кріп

яка використовується в кулінарії. Петрушка походить із Середземномор'я, де й тепер трапляється у дикому стані. Саме з Греції поширилася вона по всьому світу. Петрушку широко використовують як приправу до перших та других страв, часто в поєднанні з кропом. Корінь петрушки застосовують ще частіше: його, крім супів і бульйонів, використовують при особливій обробці риби й м'яса, для виготовлення соусів до них. На зиму зелень і корені петрушки подрібнюють і сушать, при цьому тривалий час зберігаються пряні властивості.

Петрушка

приємний цитриновий запах. Як прянощі використовують листки у свіжому та сухому вигляді. Свіжі кладуть у літні салати, борщі, овочеві супи (за 1—2 хвилини до подачі на стіл). Сухі листки використовують у ті ж самі страви взимку, а також додають у чай, компоти, кваси, пиво, брагу, ароматизують оцет.
Суху мелісу можна додавати в соління (огірки, помідори), а порошком посипати м'ясні, рибні страви і дичину. З мелісовою олією готують відомий трав'яний лікер — шартрез. Листя меліси збирають тільки до цвітіння, сушать у затінку, розклавши тонким шаром, не перевертаючи.

Меліса

Азії. Це давня пряна рослина з приємним присмаком та анісоподібним солодкуватим ароматом. Усі частини рослини знаходять застосування. Листя й корені фенхелю кладуть свіжими в салати з капусти, моркви, брукви, а також додають при тушкуванні риби й свинини. Стебла обливають окропом і їдять сирими або кладуть в салати і овочеві гарніри. Насіння використовують для приготування страв з капусти, риби, свинини (супів та других страв), додають у маринади для овочів і солінь з огірків, капусти, кавунів, динь, яблук, лісових ягід. Соуси з фенхелю пасують до свинини, страв з субпродуктів та холодної риби. Зелень фенхелю консервують на зиму і використовують як свіжу. Добре поєднується фенхель з петрушкою, кропом, селерою, васильками, естрагоном та багатьма іншими пряними рослинами.

Фенхель

Україну. Тут він уже протягом століть росте і як дика, і як городня рослина. В їжу вживають корені сирі й варені, переважно як приправу до різних страв. Свіже листя хріну кладуть у салати, супи, додають до бутербродів, використовують при солінні огірків і помідорів. Свіжий дрібно натертий корінь з сіллю й оцтом — чудова приправа до вареного м'яса. У поєднанні з брусницею і сметаною хрін годиться для дичини. Самий хрін підходить до гарячих копчених страв і вареного м'яса замість гірчиці. Тертий хрін та соуси з нього можна зберігати в щільно закритій посудині протягом двох тижнів у холодильнику.

Хрін

«thymos» - «подих життя». Видове позначення serpyllum походить від грецького «herpo», що означає «плазувати», «плазувати». Чебрець — пряна трава, відома з давніх часів. Але як пряність її забули. Однак сьогодні чебрець знову набуває популярності у любителів смачної їжі. Зелень чебрецю можна додавати до страв як самостійну приправу або як компонент у складі різних трав'яних сумішей. Це — універсальна пряність, яку використовують до овочів і супів, до риби, птиці і м'яса. Його кладуть у фарші, салати, соління; доречний він у копчених стравах, маслі для бутербродів, ним ароматизують мед. Дуже смачний свіжий сир з чебрецем та сіллю.

Чебрець

була їжею найбідніших верств населення. З повсякденного, дешевого і легкодоступного продукту цибуля з часом перетворилася на приправу до різних страв, яким вона надає приємного смаку і аромату. Цибуля поліпшує смак майже всіх соусів і супів, а також тушкованого м'яса. Цибуля незамінна в сумішах овочів для консервування.

Цибуля ріпчаста

відомо, що древні єгиптяни активно вирощували у своїх господарствах ще близько 4000 років тому. Кажуть, що в деяких пірамідах збереглися написи, що повідомляють про те, що рабів-будівельників годували цим цибулею – вона відмінно підтримував їх сили.
Греки і римляни теж знали цибулю-порей, і навіть використовували його в лікувальних цілях: ним загоювали рани, очищали кров і лікували хвороби
горла. Сьогодні його вирощують в Європі та Америці, в Україні . У нас він використовується в якості приправи, а цибульні страви готуються рідко.. Порей додають в супи, салати, його фарширують. Порей добре поєднується зі всіма видами м’яса, підходить до риби. Із нього можна приготувати начинку для овочевих і грибних пирогів.

ЦИБУЛЯ - ПОРЕЙ

що він відганяє злих духів, нечисту силу і вампірів.
Часник - невід'ємний інгредієнт безлічі національних страв. Якщо часник покришити або розтовкти, він набуде дуже сильний смак і запах. При підсмажуванні не допускайте, щоб часник пригоряв, інакше він стане гіркуватим.
Широко використовується часник в українській кухні: його підсмажують цілими зубчиками, фарширують їм м'ясо, використовують в соусах і запіканках. Він надає особливого смаку приправам для безлічі продуктів - макаронів, риби, птиці, м'яса, дичини і овочів.
Сирий часник частіше використовується в приправах для салатів. Щоб у салаті відчувався лише слабкий часниковий присмак, просто натріть внутрішню поверхню тарілки розрізаним зубчиком часнику.

Часник

насіння використовували не тільки як приправу до салатів, омлетів з овочами, рибних страв, але і як лікарську рослину. Як пряність можна вживати молоді свіжі та сушені листки, їх незвичайний аромат робить приємнішим смак риби, яєць, паштетів з сиру. Однак до рути треба звикнути. У сумішах з іншими прянощами її використовують для приготування дичини. Пряність додають до готової страви, і то в невеликій кількості. Використовують її для приготування оцтових настойок.

Рута садова

що ці й справді чарівні листочки багаті вітамінами.
Але й тут є свої правила. Наприклад, захоплюватися черемшею не варто. Це зелень сильної дії. Від переїдання може нудити, здути шлунок. Для здорової дорослої людини норма – 10 листків на день.
А ще питання виникають, коли справи торкаються приготування. Звісно, салати – це зрозуміло. Хто не постить, може змішувати із вареними яйцями, змащувати сметаною. Дуже смачно. А ще черемшу можна класти в супи і пасти для бутербродів. Моя мама радить таке: змішати сир, дрібно нарізаний кріп, черемшу, присолити, поперчити, додати майонезу для зв’язки. Якщо замість сиру взяти бринзу, можна не солити. Мастити все це на чорний хліб, підсмажений на олії.
Якщо ж черемшу додаєте в суп чи борщ (найкраще підходить щавлевий, хоча й інші теж виходять смачні), то кидайте цю зелень в кінці, щоб страва не кипіла. Інакше всі вітаміни випаруються.
Та найкраще черемшу їсти у сирому вигляді. Корисною вона є і сухою.

ЧЕРЕМША

на грядках, ви зможете розширити та збагатити смакову палітру звичайних страв.