Презентация, доклад на тему Презентація про рослин хижаків для учнів 6 класу

2 Як вони добувають їжу .
3 Як працюють пастки рослин хижаків .
4 Приклади рослин хижаків . Їх вид ,
розмноження , сімейство , їх Батьківщина
5 Відсотки опитаних , які знають і не
знають про рослини хижаки .

природі існують 450 видів таких рослин, які об'єднуються в шість родин. Основу їх раціону харчування утворюють комахи, тому хижих рослин часто називають ще і комахоїдними.

Хижі рослини - диво природи. Вони дивно пристосувалися до життя в місцях, що характеризуються нестачею або поживних речовин у грунті. Ці рослини стали хижаками! Необхідність виживання вимагає від них вміння ловити живу здобич.

Вони добувають їжу п'ятьма способами. Одні з них використовують ловчі листя, які мають форму кувшинчика; інші - липучі пастки; наступні - пастки типу рачевни; четверті - засмоктуючі пастки; і нарешті, п'яту - захлопуються листя. Проте слід врахувати, що спосіб добування їжі не прив'язується до певного сімейства.
Сама пастка зазвичай працює наступним чином: комаха, яка притягується листям або квітами рослини, сідає на один з листів, які мають гладку поверхню. Зісковзнувши вниз, комаха тоне в травному соку рослини. З плином часу рослина вбере в себе всі його поживні речовини.

так сильно, що її сльози перетворилися в фонтан. 
Біблис (лат. Byblis) - рід рослин порядку Ясноткоквіткові.
Біблисові.  Біблисові - комахоїдні рослини, зовні навіть схожі на росички, проте не мають з ними близького споріднення. Це невисокі чагарники до півметра висотою (Біблис гігантський - до 70 см).

Листя - довгі, круглі в поперечному перерізі, покриті безліччю волосків і залозок (від 300 000 до 2 мільйонів). Квітки - фіолетових відтінків, але зустрічаються і білі.
Догляд:  Температура: від 3 до 40 градусів, в залежності від виду. Морозостійкість до 0 градусів.  Освітлення: віддає перевагу сонячному місцю розташування або частковому притіненню.  Полив: поливати помірно, після того як ком землі трішки просохне. Не допускати пересушення.  Вологість повітря: рослина не придає цьому значення.  Розмноження: насінням.

що сягає 8— 10 см у діаметрі.
Геліамфори зустрічаются на території Венесуели, Брізилії та Гвіани, де ростуть на важкодоступних пісчанистих плато на висотах 1000-3000 м над рівнем моря.
Сімейство: Геліамфори є еволюціонованими родичами сарраценій.
Геліамфори дуже вологолюбні.
Розмножують геліамфору розподілом дорослих рослин, листовими черешками, для чого від рослини відокремлюють 2—3 старих глечики. Найкраще це робити навесні, починаючи із квітня.

представляє  Венерина мухоловка. Споконвічне середовище проживання м'ясоїдної діонеї - торф'яні трясовинні болота у Флориді, Джорджії, Північній і Південній Кароліні (США). Ґрунт там настільки бідний і настільки кислий, що коріння деяких рослин не могло одержувати живильні речовини звичним шляхом, тому вони взялися «поїдати», переварювати комах, щоб вижити у ворожому середовищі.  
Це один з видів комахоїдних рослин. Вона привертає до себе увагу незвичайною формою листя і яскравим їхнім забарвленням. Листки довжиною 3-8 см, вічнозелені, з волосками-зубчиками по краю, у формі щелеп, влітку червонуваті, зібрані в розетку. Цвіте в травні-червні непоказними дрібними квітками. 

Розмноження: є кілька способів розмноження Венериної мухоловки: листовими черешками або лусочками псевдобульб у червні, у міні-тепличці, без доступу повітря. Насінням влітку, висівають у суміш торфу з мохом-сфагнумом, проростає протягом місяця. А також розподілом дорослої рослини. 

травним соком. У них переварюються комахи-жертви, яким не вдається вибратися назовні.
Цвіте в червні. Квітки жовтуваті або червоно-коричневі. Рослина має явно виражений період спокою.
Дарлінгтонії зустрічаются на болотистих грунтах східного узбережжя Північної Америки від Північної Кароліни до південної частини Орегона.
Сімейство: рід включає єдиний вид - дарлінгтонію каліфорнійську (Darlingtonia californica). Рослина відносится до сімейства сарраценієвих.

Температура: оптимальна температура влітку - 18-20 С. Температура взимку повинна бути 12-16С.
Розмноження: знайти насіння дарлінгтонії у продажу важко. Краще купити екземпляр рослини у магазині. 

родів родини Пузирчаткових, у жирянок є справжні корені.  Листя утворюють прикореневу розетку. Верхня сторона листа покрита численними залозками: одні з них виділяють цукристу слиз, що є пасткою для дрібних комах; інші залозки генерують ферменти, що сприяють

перетравленню їжі. Рухи схоплених комах призводять до повільного скручування листа, а слиз розчиняє білки тіла жертви.  Квітки поодинокі, на довгих квітконосах. Можливий колір: фіолетовий, блакитний,рожевий, рідко білий. Плід - коробочка.  Рід Жирянка складається з близько 35 видів. Мешкають в позатропічних областях Північної півкулі, а також у Південній Америці.  У Росії - 6-7 видів. Найпоширеніший з них - жирянка звичайна (Pinguicula vulgaris). 
Розмноження: діленням, насінням або ж листовими живцями. Насіння дрібне, зі слабо розвиненим ендоспермом, світлочутливі. Проростають на світлі повільно при 15 ° - 22 ° протягом 6 місяців. У культурі уживається погано. Живці укорінюють в торфі.  Шкідники та хвороби: не уражається. 

4 м завдовжки, що має велику кількість різновидів. Цей непентес може міститися в "проміжних умовах", тобто його можна утримувати як гірське і як равнинное рослина. Кувшинчики мають різне забарвлення - червону, зелено-плямисту, смугасту, а також відрізняються різноманітністю форм.
Температура: види, що ростуть у низинних місцях у весняно-літній період віддають перевагу температурі в межах 22-26°С, в осінньо-зимовий період оптимальна температура в межах 18-20°С.Для видів, що ростуть у горах, оптимальна температура у весняно-літній період 18-20°С, у зимовий період 12-15°С. Високі температури для гірських видів можуть призвести до їхньої хвороби.
Розмноження: вегетативне.

- серпень. 
Назва рослини пов'язана із крапельками липкої рідини, які з'являються на листках. Росичка – ця невелика комахоїдна рослина із зібраними в розетку листками.

Листя найбільшої рослини Росички королівської (Drosera regia) можуть досягати довжини до 60 см, а найменшої Росички карликової (Drosera pygmaea) – близько 1 см. Квітки на довгих квітконіжках, зібрані в колосоподібні суцвіття, невеликі (близько 1 см), рожеві або білі.
Живуть росички від двох до десяти років. Одним з компонентів крапель є речовина, що паралізує пійманих комах – кониїн. Комаха прилипає до крапельок росички, починає вириватися і до неї тягнуться сусідні волоски листка, листок починає поступово скручуватися. Переварювання жертви середнього розміру відбувається кілька днів. Після того, як процес переварювання закінчується, листок розвертається.  Багато крапельок на листках росички свідчать про її гарне самопочуття. 
Розмноження. Розподілом куща, листовими черешками й насінням в тепличці з високою вологістю повітря. 

сімейства Sarraceniaceae (сарраценієвих). У сараценіі пастками є їх листя-глечики, вони йдуть від самої кореневої системи, листя скручене в трубочку нагадуючи собою глечики. Деякі види цього хижого рослини досягають до 1го метра заввишки.
Сімейство сарраценієвих (Sarraceniaceae) включає три роди: сарраценія (Sarracenia)— 10 видів, дарлінгтонія (Darlingtonia) — 1 вид і геліамфора (Heliamphora) — 6 видів, розповсюджених на півдні Північної Америки й північному сході Південної Америки в тропічних, субтропічних і помірних областях. Усі представники сімейства болотні рослини, і великою мірою їхнє "хижацтво" обумовлене недоліком поживних речовин у ґрунті. 
Сараценія ловить свою здобич у так звані трубочки - глечики, яка зверху прикрита «козирком», верхня частина глечика виділяє солодкий нектар, який приваблює комах. Внутрішня частина у глечика сараценіі вся покрита волосками спрямованими вниз вони дуже слизькі, що навіть павук з його вмінням вбирає на будь-яку поверхню, не в змозі виповзти. Сараценія приваблює комах своїм забарвленням і солодким нектаром, виділеним глечиком, при спробі спробувати нектару комаха звалюється всередину глечика і там тоне в травній рідини.

і не знають про рослини хижаки.

Відсотки опитаних дорослих :
65%- не знають
35% - знають

Відсотки опитаних
дітей :
55 % -не знають
45 % - знають

рослини хижаки ?
? 2 Що їдять рослини хижаки
3 Як вони добувають їжу ?
4 Як працюють пастки рослин хижаків ?
5 Скількома способами вони добувають їжу ?
6 Які рослини хижаки ви знаєте ?

хижаки - диво природи. Вони дивно пристосувалися до життя в
місцях, що характеризуються нестачею або поживних речовин у грунті.
Вони їдять комахи-жертви, яким не вдається вибратися назовні., а іноді навіть пташки.
Вони добувають їжу п'ятьма способами . Одні з них використовують ловчі листя, які мають форму кувшинчика; інші - липучі пастки; наступні - пастки типу рачевни; четверті - засмоктуючі пастки; і нарешті, п'яту - захлопуються листя. .
комаха, яка притягується листям або квітами рослини, сідає на один з листів, які мають гладку поверхню. Зісковзнувши вниз, комаха тоне в травному соку рослини. З плином часу рослина вбере в себе всі його поживні речовини.