Презентация, доклад на тему Райнер Мария Рильке и Украина

Рільке займає Україна та Росія – землі, в яких він знайшов свою духовну батьківщину. Протягом 1899-1900 років видатний австрійський поет Райнер Марія Рільке двічі побував у Російській імперії (до складу якої тоді входила більша частина України). Спілкування з українською та російською інтелігенцією, безкраї простори і православ’я справили на поета надзвичайно великий вплив.

подорожі я почуваю себе так, немов дитина перед різдвяними святами».

ЗУСТРІЧ З УКРАЇНОЮ І КИЄВОМ, А ОСОБЛИВО – З КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЮ ЛАВРОЮ ЗАЧАРУВАЛА ПОЕТА, БЛАГОТВОРНО ВПЛИНУЛА НА ЙОГО ДУХОВНИЙ РОЗВИТОК.

Володимирський собори. Поет навіть мріяв поселитися у Києві, цьому «близькому до Бога» місті, і прийняти православ’я, але кохання сплутало всі карти… «Згадую полтавські степи, надвечірні зорі, хатки і охоплює душу сум, що мене там немає», - записав поет у щоденнику 1 вересня 1900 року. Навіть через двадцять років у його віршах з’являтимуться реалії українських пейзажів.

піднімався на Черневу Гору вклонитися Кобзареві, якого вважав не тільки великим поетом, а і талановитим художником. Він захоплювався українським фольклором і вважав, що відчув дух Київської Русі, святої Русі. Рільке починає перекладати «Слово о полку Ігоревім » - один з неперевершених зразків давньої української літератури києворуського періоду.

поетичні цикли збірки «Книга годин»: «Книга життя чернечого» і «Книга прощ». В останній яскраво відбилися київські враження, а вірш «В оцім селі…» був навіяний поету перебуванням у селі під Полтавою: «Це було закличне звучання далини й самотності, яке залунало в мені одного разу під Полтавою, увечері, коли хатини були такі німі й самотні перед ніччю, що насувалася».

приїхав до Києва і прожив у місті близько двох тижнів. Після столиці він протягом двох місяців мандрував Україною та по Волзі — великій російській річці. Подорожуючи Україною, поет плив Дніпром «в край чудової України». Рільке відвідав Кременчук, від цього міста він потягом поїхав до Полтави. Письменника цікавили не лише українські міста, а й села: він хотів «природу і людей зблизька побачити». Враження від побаченого відбилися у віршах «В оцім селі стоїть останній дім…», «Карл XII, король шведський, мчить по Україні». Останнім пунктом подорожі поета Україною був Харків.

соборами, «в яких багато старих картин і дорогоцінних реліквій». Незабутнє враження справила на нього Києво-Печерська лавра, яку він згадає в «Книзі годин» у колі безсмертних творінь людства — Венеції, Риму, Флоренції, Пізи й Троїце-Сергієвої лаври. Поет познайомився з творчістю Т. Г. Шевченка в російських перекладах, відвідав його могилу у Каневі. Особливий інтерес виник у поета до Київської Русі, до доби козаччини. Рільке познайомився з Остапом Микитовичем Вересаєм, відомим кобзарем, виконавцем українських пісень та дум. Саме його «Пісню про правду і кривду», за виконання якої Вересая неодноразово заарештовували, Рільке використав у своєму творі «Пісня про Правду».

українського побуту — «Як старий Тимофій помирав співаючи» та «Пісня про Правду» (1900). Останній твір був присвячений Україні і просякнутий українським національним колоритом: поет згадує у «Пісні…» про важливі для нашого народу історичні події, згадує відомих історичних осіб (Остряниця, Наливайко, Кирдяга, Кукубенко, Бульба, Голокопитенко, Остап Вересай), розповідає про важливу роль ікон у духовному житті українського народу, відображає звичаї і традиції українців, змальовує чудові картини природи нашої країни, використовує українські топоніми та імена (Київ, Дніпро, Південна Русь, Україна, Запорозька Січ, Петро Якимович, Остап, Олекса, Якилина, Мар’яна)

поета важливим кроком у пізнанні слов’янського світу та його духовних і культурних цінностей. Побачене під час мандрівки стало для Рільке поштовхом до пробудження у ньому нових відчуттів природи та реального світу. Познайомившись з українською природою, нацією, письменник назвав Україну своєю «духовною батьківщиною».