Презентация, доклад на тему Творчість українського поета Тараса Григоровича Шевченка

мамуню, серцю в грудях тісно?
- То пісня, українська наша пісня...
Ти вперше прочитав із "Букваря"
Вогненні, вічні вірші Кобзаря.
- Чом жаром обпікає кожне слово?
- То мова, українська наша мова...
Із книг тобі відкрилось до кінця
Життя коротке гнаного співця,
Діла і думи сина Батьківщини.
- Що то дзвенить, відлунює в серцях?
То слава, горда слава України!

Юрій Герасименко

в хаті мучився колись,
Мої там сльози пролились,
Найперші сльози! Я не знаю,
Чи єсть у бога люте зло,
Щоб у тій хаті не жило?
А хату раєм називають!

(Т.Г. Шевченко)

зелені, погнили
Біленькі хати, повалялись;
Стави бурיяном поросли
Село неначе погоріло,
Неначе люди подуріли,
Німі на панщину ідуть
І діточок своїх ведуть…


Т.Г. Шевченко

із
двома його подорожами в Україну. За
назвою збірки автографів «Три літа» (яка
містить поезії 1843-1845 рр.) ці роки життя
й творчості поета названо періодами
«трьох літ».

і чиновників, злиденне життя селянства, яке влада позбавляла освіти, витравлювала всіляку пам’ять про гетьманщину, зневажала мову й пісню, виховувала комплекс меншовартості. Повернувшися до Петербурга наприкінці лютого 1844 р., Шевченко під враженням подорожі пише ряд творів (зокрема, «комедію» «Сон»), які мали етапне значення для розвитку української літератури. Відтоді його творчість набуває відверто антисамодержавного, антикріпосницького та національно-визвольного спрямування.

пише один за одним шедеври – поеми «Єретик», «Сліпий», «Наймичка», «Кавказ», «І мертвим, і живим…», поезії «Холодний Яр», «Як умру, то поховайте» («Заповіт») та ін. Усі свої твори 1843-1845 рр. (крім поеми «Тризна») він переписує у згаданий альбом, якому дає назву «Три літа».

У березні 1847 братство було розгромлене. Почалися арешти. Шевченка заарештували 5 квітня 1847 р., а 17-го привезли до Петербурга й на час слідства ув’язнили в казематі ІІІ відділу «Імператорської його величності канцелярії», тобто охранки

панораму соціально-політичного буття Російської імперії у його найсуттєвіших виявах. Це насамперед кріпосництво (образ українського села), рекрутчина й солдатчина, політичний терор (образ сибірської каторги). Це цар і його поплічники (сцена в палаці). Це суспільно пасивний загал («недобитки православні»). Це зденаціоналізовані перевертні, що пішли служити імперському режимові. Це колоніальне гноблення України – винищення на канальних роботах козацьких полків – квіту народу; розправа над П. Полуботком, що зображення як ідеальних захисник України та мученик за її волю. Це образ Петербурга як сатанинського міста на загаченому кістками тисяч людей, і козаків особливо, багнищі в пекельному тумані, міста, що є виявом злочину імператора в багряниці, зшитій «жилами твердими» цих мучеників.

pp.) широко розкриває його багатограннийобраз як художника-реаліста і демократа. Якщо протягом 1847 — 1850 pp. він в основному виконував завдання художника Аральської експедиції, то в другий період заслання, незважаючи на заборону, Шевченко завдяки допомозі друзів мав більшу можливість віддатись своїм творчим прагненням. В творах цього періоду виявились широкі мистецькі інтереси Шевченка, виразна соціальна спрямованість та висока професіональна майстерність. В них дістали дальший розвиток прогресивні традиції українського й російського реалістичного мистецтва.

фізичне здоров'я поета, проте не зламав його духу. Ще більше боліло митцеві уярмлене становище України. Слабкий фізично, він ще більше зміцнився духом, створивши у цей період ще гостріші, ще прекрасніші твори, які викривали несправедливість і кривду царату.
Гнів і обурення поета, можливо, втома від постійної і повсякчасної неправди виливаються в різкі, але виважені строфи. Вже не в змозі тримати почуття в собі, Кобзар виливає їх на папір. Твори цього періоду настільки емоційні, настільки палкі, що жоден читач не може не перейнятися їх настроєм.

два года промережав, І третій в добрий час почну…” Т.Г. Шевченко

житті поета. Після смерті Миколи І (лютий 1855р.) друзі поета (Ф. Толстой та ін.) почали клопотатися про його звільнення.

Та тільки 1 травня 1857р. було дано офіційний дозвіл звільнити Шевченка з військової служби зі встановленням за ним нагляду і забороною жити в столицях. 2 серпня 1857р. Шевченко виїхав із Новопетровського укріплення, маючи намір поселитися в Петербурзі.

гаряче зустріла поета. В останні роки життя він бере діяльну участь у громадському житті, виступає на літературних вечорах, стає одним із фундаторів Літературного фонду, допомагає недільним школам на Україні (складає й видає для них “Букварь южнорусский”).

Влітку 1859р. Шевченко відвідав Україну. Зустрівся в Кирилівці з братами й сестрою. Мав намір оселитися на Україні. Шукав ділянку, щоб збудувати хату. Та 13 липня біля с. Прохорівка його заарештували. Звільнили через місяць і запропонували виїхати до Петербурга.

років тому. Ні одна риса в моєму внутрішньому образі не змінилась.” Т.Г. Шевченко

народу” Т.Г. Шевченко

і 10 березня помер. Незадовго до смерті написав останній вірш — “Чи не покинуть нам, небого”. У похороні поета брав участь чи не весь літературно-мистецький Петербург (зокрема, М. Некрасов, М. Михайлов, Ф. Достоєвський, М.Салтиков-Щедрін, М. Лесков, М. Костомаров, В. Білозерський, П.Куліш, Г. Честахівський). Похований був на Смоленському кладовищі. Через два місяці, виконуючи заповіт поета, друзі перевезли його прах на Україну і поховали на Чернечій (тепер Тарасовій) горі біля Канева.

Незлим тихим словом

Шевченко видав 1840 під назвою «Кобзар». До неї ввійшло 8 поезій: «Думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч».
Окремими виданнями вийшли поеми «Гайдамаки» (1841) та «Гамалія» (1844).

Перші з творів Тараса Григоровича, що дійшли до нас, - балада
"Зіпсована", вірші "Думка" ("Тече вода в синє море"), "Вічній пам'яті Котляревського" і поема "Катерина" - датуються 1837-1838 роками.
Шевченко у багатьох своїх творах закликав пригноблений
український народ до революційної боротьби за своє звільнення.

во врем'я люте,
В остатню, тяжкую мінуту
За неї Господа моліть!