Презентация, доклад на тему Презентація з теми: Українська революція 1917 року

2. Національно-територіальна автономія України у
демократичній Російській федеративній
республіці.
ІІ етап: 1. Національне і соціальне визволення України.
2. Створення власної соборної самостійної
демократичної держави.

Багатомільйонне селянство.

боротьба народних мас проти самодержавства, за демократичну республіку.

2(15) березня 1917 р.
Уряд очолив Георгій Львов – голова Всеросійського союзу земств і міст.
Зречення царя Миколи ІІ престолу.
До складу Тимчасового уряду входили представники партій:
Конституційно-демократичної партії ліберальної буржуазії;
Октябристської;
Соціал-демократичної (меншовиків);
Есерівської (в тому числі трудовиків).

Ради робітничих і солдатських депутатів (з представників есерів і меншовиків).
27 лютого (12 березня) 1917 р.
На перехідному етапі, який мав тримати до Установчих зборів, ради зобов'язані були служити гарантом успішного демократичного розвитку, збереження й поглиблення завоювань Лютневої революції.

організацій (4/17/ березня 1917 р.),який існував до 4 вересня 1917 р.
На території України ліквідовано органи царської адміністрації, вся влада – в руках призначених Тимчасовим урядом губернських та повітових комісарів.
Створено ради робітничих і солдатських депутатів. Керівна роль у радах належала російським меншовикам та есерам.
Ради виникли у Києві, Харкові, Катеринославі, Кременчукі, Луганську, Полтаві тощо.
У середині 1917 р. в Україні діяли 252 ради.

в Україні; загально-громадська організація 4 (17) березня 1917 р. Голова (обраний заочно) – Михайло Грушевський.

народу», в якій закликала будувати нове життя в дружній сім'ї вільних народів.

19 березня (1 квітня) 1917 р. Маніфестація в Києві за участю 100 тисяч душ, під час якої М. Грушевський висунув гасло автономії України. Багатотисячні українські маніфестації відбулися в Катеринославі, Одесі, Харкові, Полтаві, Чернігові з гаслами :
«Автономію Україні»,
«Хай живе федеративна республіка»,
«Вільна Україна у вільній Росії»!

Автономісти
(М. Грушевський, В. Винниченко)
Прибічники автономії України у складі демократичної Росії.

Самостійники
(М. Міхновський)
Прибічники негайного проголошення незалежності України.

партії
ТУП (Товариство українських поступовців). Голова – Сергій Єфремов. Виступала за автономію України.
УСДРП (Українська соціал-демократична робітнича партія). Лідери – В. Винниченко, Симон Петлюра. Виступала за автономію України.
УПРС (Українська партія соціалістів-революціонерів). Лідер – Микола Ковалевський. Вимагали національно-територіальної автономії.

текст І Універсалу на засіданні ІІ Українського військового з'їзду В. Винниченком.
Проголошено національно-територіальну автономію України.
ЦР проголошувалася найвищим державним органом в Україні.
Проголошено необхідність скликання Українських установчих зборів – законодавчого органу Української держави.
ЦР закликала народ переобрати органи влади, запросила до спільної праці національні меншини.
Наказано всім громадським управам установити з 31 липня 1917 р. податок на населення на розбудову української автономії й пересилати кошти до скарбниці УЦР.
Визнано необхідність розроблення закону про землю, згідно з яким право порядкувати ними належало тільки народові України.

У складі уряду – 9 представників від УСДРП, УПСР, УПСФ. На чолі уряду – В.Винниченко.
Склад уряду:
П. Христюк – генеральний писар;
Х. Барановський – фінанси;
С. Єфремов – міжнаціональні справи;
М. Стасюк – продовольчі справи;
Б. Мартос – земельні справи;
С. Петлюра – військові справи;
В. Садовський – юстиція;
І. Стешенко – освіта.