Презентация, доклад на тему Презентація з історії України на тему: Українізація та культурне життя в Україні в 20-30-их роках XX ст. (10 клас)

ст.

які – неп?

А) Мета політики - утримати владу шляхом економічних поступок, що допускають обмежене використання ринкових відносин.
Б) Створення трудових армій, запровадження централізованого планування, відміна оплати комунальних послуг.
В) Проведення фінансової реформи, скорочення інфляції.
Г) Мілітаризація праці, продрозкладка.
Д) Конфіскація підприємств на користь держави.
Е) Заборона торгівлі.
Є) Продподаток.

фірмам підприємств або ділянок землі з правом продуктивної діяльності;
б) наймання за обумовлену плату на певний термін землі, підприємств, приміщень і тому подібного для самостійного використання;
в) повернення державою націоналізованого майна колишнім власникам;
г) обов'язкова здача селянами державі усіх надлишків с/г продукції;
д) встановлена державою обов'язкова плата, що стягується з селянських господарств.
1) Аренда, 2) денаціоналізація, 3) концесія, 4)продподаток, 5) продрозкладка.

залученням іноземного капіталу;
б) успіхами приватно-капіталістичного сектору;
в) використанням дореволюційного промислового і сільськогосподарського потенціалу.
4) У роки непу приватний капітал переважав в:
а) важкій промисловості;
б) легкій промисловості;
в) торгівлі.
5) В період непу в селі позначилося зростання
господарств:
а) куркульських;
б) середняцьких;
в) бідняцьких.

прийшов в Україну?
Б) Коли запроваджено продподаток?
В) Коли голод охопив Україну?
Г) Коли затверджено план ГОЕЛРО?
8) Назвіть причини переходу до непу.
9)Наслідки непу.

тенденції та чинники розвитку культури в 1921–1928 рр., суперечливе ставлення населення до культурних цінностей, подвижництво творців та діячів культури, культурно-освітню діяльність громадських організацій в цей період;
розвивати в учнів уміння аналізувати та систематизувати матеріал, робити висновки, здійснювати порівняння історичних явищ та подій, удосконалювати навички роботи з історичними джерелами, давати історичну характеристику діячам культури;
сприяти патріотичному вихованню учнів, а також виховувати в них естетичні смаки та уподобання.

подій цього періоду;
характеризувати сутність політики українізації, зіставляти різні точки зору щодо її оцінки;
визначати та обґрунтовувати зв’язки між основними тенденціями розвитку культури і духовного життя.

— здійснювалась з 1920-х до початку 1930-х років ЦК КП(б)У й урядом УРСР з метою зміцнення радянської влади в Україні засобами поступок у вигляді запровадження української мови в школі, пресі й інших ділянках культурного життя, а також в адміністрації — як державної мови республіки, прийняття в члени партії та у виконавчу владу представників української національності.

Як це позначилося на становищі української інтелігенції?
3.      Чим була викликана політика українізації? Якою була її мета?
4.      Хто були провідниками українізації в УСРР?
5.      Які сили чинили опір українізації?
6.      У чому суть теорії боротьби двох культур?
7.      Якими були конкретні результати українізації?

до радянської влади з боку населення України, національна свідомість якого зросла за попередні десятиліття, і, особливо, внаслідок національної революції 1917—1920 років, а також загрозою інтервенції Польщі, підтримуваної Антантою.

заходи рівноправності мов і про допомогу розвиткові української мови» зобов'язував запроваджувати українську мову на всіх щаблях державного управління.

РКП(б) (17—24 квітня 1923р.), на якому представники національних республік дуже гостро піднесли національне питання) наражалися на опір у самій КП(б)У , де на ті часи українці становили меншість .

заходи щодо термінового проведення повної українізації радянського апарату, а пленум ЦК КП(б)У 30 травня — резолюцію на українізацію партійного та проф. апарату і радянських установ.

характеру.

них українців було вже 58,6%.

(від якої селянство втікало до міст) зазнала прискорення в 1927—1933 роках, — але це вже був і кінець політики українізації.

(з семирічкою включно) було українізоване; -Українізація середнього (фахового) шкільництва і вищих навчальних закладів відбувалася повільно.

всіх 88 театрів 66 було українських, 12 єврейських, 9 російських), кіно, попри ідеологічні гальма, зазнали значного розвитку, і цей період часто називають добою культурного відродження.

Як це позначилося на становищі української інтелігенції?
3.      Чим була викликана політика українізації? Якою була її мета?
4.      Хто були провідниками українізації в УСРР?
5.      Які сили чинили опір українізації?
6.      У чому суть теорії боротьби двох культур?
7.      Якими були конкретні результати українізації?

всьому СРСР, відзначався літературний процес. З'явився такий напрям, як пролеткультівство.

і літературознавців, які орієнтувалися на створення високого гармонійного мистецтва на основі освоєння класичних зразків світової літератури (М.Рильський, П.Філіпович, М.Драй-Хмара). Пізніше опоненти цієї групи назвали їх "неокласиками". У першій половині 20-х років з'являється "теорія боротьби двох культур" (української і російської), яку активно відстоював один з лідерів комуністичної партії України Д.Лебідь.

роль у розвитку художньої культури відіграла Спілка письменників "Західна Україна" (М.Ірчан,Ф.Малицький, А.Турчинська).

кордони УРСР на етнографічно українські території РРФСР (Курщина, Вороніжчина, Саратовщина, Кубань, Казахстан), зокрема у намаганні запровадити там україномовне шкільництво, пресу, постачання української літератури тощо, як також (щоправда, ще менш успішні) домагання українізації армії (Школа червоних старшин у Харкові, газета «Українське Військо». Округи «Червона Армія», що виходила до середини 1930-их pp.).

та інших областях РРФСР. Тут відкрилися українські хати-читальні, клуби, лікнепи, робфаки.

тенденцій до її усамостійнення, почала гальмувати українізацію уже на самих її початках.

секретарем ЦК КП(б)У

його основі 1922 р. було створено український драматичний театр ім. М. Заньковецької, у творчому житті якого П. Саксаганський брав найактивнішу участь.

Український драматичний театр ім. М. Заньковецької

Панас Саксаганський

Василь Еллан-Блакитний. Членами «Гарту» були І. Микитенко, В. Поліщук, В. Сосюра, І. Сенченко, П. Тичина, М. Хвильовий та інші. «Гарт» відстоював позиції пролетарської літератури.

Володимира Винниченка (1880—1951). Такої кількості видань своїх творів, такої читацької популярності не мав жоден український письменник першої третини XX ст. Але з 1932р. становище змінилося. Твори В. Винниченка стали недоступними для українського читача.

Володимир Винниченко

Друга половина 20-х років стала піком популярності визначного українського живописця-монументаліста і педагога, одного з основоположників українського монументального мистецтва, професора Київського художнього інституту
М.Л. Бойчука.

М.Л. Бойчука

значними спорудами, створеними в довоєнний час, стали Канівський музей-заповідник «Могила Т. Г. Шевченка» (1936—1938 рр., архітектори — В. Кричевський, П. Костирко), будинки Верховної Ради Української РСР (1936—1939 рр. архітектор — В. Заболотний),

Будинки Верховної Ради Української РСР

В. Заболотний

інституту (1938 р., архітектор — Д. Дяченко). Монументальна і монументально-декоративна скульптура збагатилась пам'ятниками Т. Шевченку в Харкові (1935), Києві та Каневі (1939) роботи російського скульптора М. Манізера (1891—1966), скульптурними портретами Т. Шевченка, І. Франка, О.Довженка, автором яких був Г. Пивоваров.

Пам'ятник Т. Шевченку в Харкові

М. Манізера

Г. Пивоваров

в Україні отримала назву українізації. Українізація передбачала підготовку, виховання і висунення кадрів корінної національності, організацію шкіл всіх рівнів, установ культури, видавництво газет, журналів і книг українською мовою. Проведення політики українізації враховувало два аспекти:
українізація як така;
створення необхідних

умов для всебічного культурного і духовного розвитку національних меншин.
Українізація дала позитивні результати. Якщо у 1928 році тираж газет українською мовою становила 56 % , то у 1930 р. — 89 %. Одним з центрів українізації став Народний комісаріат освіти, який очолювали Григорій Гринько, Олександр Шумський, Микола Скрипник.