Презентация, доклад по истории на тему Николай Дмитриевич Леонтович

нероздільно панував у наших душах співаків і слухачів – це Леонтович.
…Його творчість, як плуг, підняла найглибший пласт народних талантів.
Леонтович розкрив очі мільйонам на красу народної пісні.
Павло Тичина

у присілку Монастирьок Брацлавського повіту Подільської губернії (тепер Немирівський район на Вінничині) в родині священника Дмитра Феофановича Леонтовича.
Отець Дмитрій – священик Успенської церкви села Селевинці – був людиною освіченою, інтелегентною, добре грав на віолончелі, скрипці, фізгармонії, гітарі.
Мати Марія Йосипівна мала хороший голос, знала багато народних пісень та романсів.

Леонтович, як це велося за родинною традицією, стає учнем Кам’янець-Подільської семінарії.
Останні роки навчання в семінарії Микола Дмитрович вже був визнаним регентом семінаристського хору.
Після закінчення семінарії Леонтович вирішує бути світським учителем. Працює в Чуківській второкласній школі, Тиврівському духовному училищі.

складу власних творів, перекладає багато творів українських і російських композиторів.
Життя у Тульчині було періодом композиторської зрілості і великих звершень композитора. В 1910 році ставить фрагменти опери Лисенка “Коза-Дереза”, створює унікальні хорові шедеври “Пряля”, “Женчичок- бренчичок”, “Козака несуть”.
У 1914 році в його доробку з’являється геніальний “Щедрик”.

на базі єпархіального училища. У Тульчині Микола Дмитрович організовує аматорську хорову капелу.
Проживає у казенній квартирі на самісінькому подвір’ї школи, де він учителював (нині музей Леонтовича)

багато в чому загадковими і незрозумілими до кінця.

Пам’ятник М.Д.
Леонтовичу у Тульчині