Презентация, доклад на тему Крути - символ національної честі. Презентація

честі

1918 року пішло супроти озвірілих банд генерала Муравйова і віддало у нерівному бою під Крутами за волю України найдорожче – ж и т т я.

стає на шлях державного будівництва – 9 (22) січня 1918–го року проголошено незалежність Української Народної Республіки. Проте це не влаштовувало уряд Радянської Росії.
Після невдалої спроби встановити свою владу в Україні парламентським шляхом у грудні 1917 р., “ласий шмат пирога” вирішено взяти силою – проти ослабленої України виступила 60-тисячна радянська армія. Спроба зупинити ворога студентською молоддю на невеликій станції між Ніжином і Бахмачем стала “Українськими Фермопілами”.
У масштабах світової історії цей бій незначний, він не є зразком військового мистецтва. Проте це символ нескореного духу української нації, взірець мужності і благородного служіння Україні.

на станцію Крути прибув Студентський курінь (115-130 чол.) під командуванням старшини Омельченка.
Весь день 29 січня вони героїчно відбивали наступ червоних частин. Проте сили ворога росли – вони мали постійне поповнення, на що студентам розраховувати не доводилося.
Отримавши наказ про відступ, частина студентів (35 чол.) у сутінках вийшла на станцію Крути і потрапила у полон до червоногвардійців. Саме вони стали об’єктом знущань, а перед розстрілом заспівали гімн України.
Сімох поранених, переплутавши зі своїми, більшовики відправили до лазарету, а вже звідти медсестри допомогли їм утекти. Вони й розповіли потім всю правду про Крути…

нації густо кропиться кров’ю. Ворожою і своєю” С. Петлюра, 1926 р.

Супроти чужої навали,
Супроти смерті – в стужу, сніг,
Ось тут вони, ось тут стояли,
І всього жменя – триста їх.

І віковічно пребудь прославлена,
Божих воїв тобі салют,
Замордована, закривавлена,
Перемого Базару й Крут…
О. Стефанович

чоло.
Випала ж зима! –
Що тепер всім воля,
врізали нам поля,
в головах тополі,
а голів нема.
Як зчорніла ніч –
за селом світило,
з співами ходило,
берегло кадило
безневинну січ.
Павло Тичина

катуванням тіла було залишено для залякування населення. Та селяни с. Печі викопали на цвинтарі під старою вербою велику яму, вистелили новим полотном і поховали загиблих бійців.

Трагічна загибель Студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. Вже в березні 1918 року тіла 27 вояків-студентів було вирішено урочисто перепоховати у Києві. На Аскольдовій могилі відбулася громадська жалоба і поховання, на церемонії виступив М. Грушевський, який назвав цей учинок молоді героїчним.

“І плакали люди на кожній із вулиць
Бо рідні усім їм ті діти були…”

як тоді,
Коли на бій ішли з бадьорим співом.
Сумні батьки й жалобні матері,
Минувши повз Аскольдову могилу,
Мовчазно зрять, як страдницькій порі
Журба вербу вколисує похило.
Лихі вітри, гойдайте верховіть
Живого свідка бойових крутянців!
Та не турбуйте кореня, не гніть
Святих дерев, що знали новобранців.
Безвусі, юні, вічно молоді,
Ви клали голови за рідний Київ,
Скріпивши крок державницькій ході,
Вписавши подвиг у свободи вияв.
Яр Славутич “Крутянці”

Експозиція
Меморіалу пам’яті героїв Крут

і обростала міфами та вигадками з обох сторін, починаючи від твердження Муравйова, що він два дні відважно бився під Крутами проти відбірних військ УНР під керівництвом С. Петлюри, до збільшення кількості загиблих до тисячі чоловік.

Насправді Муравйов 2 дні ремонтував залізницю, а щодо точної кількості загиблих довгий час не було офіційного підтвердження – це близько 250-300 чоловік з боку УНР, та відомі лише імена тих, хто похований на Аскольдовій могилі.

діаспори)

Широко відома версія про те, що у бою під Крутами брав участь тільки-но створений Студентський курінь.
Насправді під Крутами боролася тільки одна сотня Студентського куреня, решта його бійців брала участь у боях на вулицях Києва.
Основою оборони Крут була Перша українська юнкерська школа під командуванням А. Гончаренка – викладача тактики.
Бій тривав не “якісь дві години”, а з дев’ятої ранку до сьомої вечора (більше 10 годин).

(Б. Мартос, колишній прем’єр-міністр уряду УНР)

Експозиція Меморіалу пам’яті героїв Крут

– сотник Омельченко постійно залишався при ній поки не був тяжко поранений і відправлений до лазарету.
(Б. Мартос, колишній прем’єр-міністр уряду УНР)

Оборонцями Крут були не “напівдіти”, а юнкери військової школи та студенти, які перед тим вчилися близько 2-х місяців не тільки стріляти, а й кидати бомби. Були в них і саморобний бронепотяг із гарматою і кулеметами, і лазарет із лікарем Бочаровим, і запаси набоїв.

,

1065 чоловік: тут були козаки і старшини Першої української військової юнкерської школи, Перша сотня Студентського куреня УСС, козаки сіл Хороше Озеро, Кагарлик, загін сотника Твердовського з Ніжина, українська міліція с. Пліски, бронепотяги і панцерники.
У бою під Крутами оборонці української державності здобули військову перемогу: наступ ворога було зупинено на 4 дні, що дало можливість українській делегації укласти Брест-Литовський мирний договір.

Нападники втратили вбитими понад 300 красногвардійців (виявлено близько 300 поховань 1918 р. на старому військовому цвинтарі с. Крути).
Українських бійців полягло під Крутами 97 чоловік. Павло Тичина, рідний брат якого теж загинув тут, відгукнувся на цю трагедію кількома поезіями.

(Експедиція В. Улянича Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення жертв війни та політичних репресій, 2007 р. )

замовчувалися.
Студентські могили з Аскольдової гори забрали, на тому місці розбили парк, і тільки у 90-х роках ХХ ст. Народний Рух установив тут дерев’яний хрест.
У 2006 р. за участі Президента України Віктора Ющенка відкрили Меморіал пам’яті героїв Крут – на насипаному 7-метровому пагорбі встановили 10-метрову червону колону, яка мала нагадувати колони Київського університету. Біля підніжжя пагорба побудована капличка, а поруч викопане озеро у формі хреста (автор меморіалу – А. Гайдамака).
Пам’ять героїв Крут увічнена також у назві вулиць, площ, парків, скверів.

Пам’ятник Героям Крут

душі і серця, зов національного інстинкту. Це було непереможне хотіння, хай проти всіх сил світу вписати на сторінках історії щось таке, що в прийдешньому дасть зачинну точку для нової організованої та вдосконаленої боротьби”.
Михайло Грушевський: “Бій під Крутами був одним із трагічних епізодів у боротьбі, яку проводила невелика частина свідомого національного громадянства за українську незалежність, - на сумному тлі загальної байдужості, безлюддя й безголов’я”.
Тарас Гунчак: “Однією з трагічних сторінок в історії змагань українців за самостійне існування став бій поблизу станції Крути. Близько 300 захисників Вітчизни полягли смертю хоробрих. Отак краща українська молодь платила власною кров’ю за нерішучість своїх батьків”
Василь Іванис: ”Цей бій слід уважати початком збройної боротьби за Українську Державність. Все те, що діялося в Україні перед цим, було лише глибокими процесами емоцій і усвідомлень”.

Це і його перемога, адже саме завдяки Крутам українська нація пізніше виборола свою державність.

У 1917-1921 роках і в наступні десятиліття українці боролися за особисту і національну свободу, за те, щоб стати повноправними господарями на рідній землі, за українську самостійну соборну державу. І вони відстоювали свої переконання навіть ціною власної крові.
Вічну славу здобували
Україні біля Крут,
Не забудь героїв триста,
Спом’яни їх, не забудь…