Презентация, доклад на тему До дня народження Тараса Григоровича Шевченка

1814р. в с. Моринці.

Його батьки, що
були кріпаками багатого
поміщика
В. В. Енгель-
гардта, незаба-
ром переїхали до сусіднього села Кирилівки.

років він з болем згадуватиме своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало».

він карав своїх учнів різками. Та недовго тривала Тарасова «наука». Замучена важкою працею, померла мати. Незабаром помер і батько.


Його розпач і горе описані в таких рядках:
Там батько, плачучи, з дітьми
(А ми малі були і голі)
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині…А ми
Розлізлися межі людьми,
Мов мишенята. Я до школи –
Носити воду школярам.

навчити хлопця
малювати, та пан Енгельгарт
забрав Тараса в Петербург
козачком.

Незважаючи на те, що народився поет у бідній кріпацькій сім’ї, і дитинство його було тяжким і безрадісним, малий Тарас ріс допитливим і розумним хлопчиком.

нас дійшло близько 1200 акварелей, малюнків олійною фарбою, олівцем.

з поетом Жуковським змінила долю Тараса Шевченка. Вони побачили великі здібності молодого художника й викупили його з неволі.

мундирі. Сумна усмішка ледь торкається його вуст, закритих густими вусами.

Поет у засланні

тужив за Україною. Де б не був поет – у Петербурзі чи в далекому Казахстані – він завжди пам’ятав про милу українську землю, замріяні верби, тихі ставки, зелені левади. Адже туга за Батьківщиною нерозривна зі згадкою про рідну природу.

вітальних телеграм. Привітали поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Він був похований у Каневі на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.

почесно на полиці мудре, ніжне, гнівне, пророче слово нашого Кобзаря. Адже його твори – це історико-культурні пам’ятки, що житимуть віки, як живуть у народі перекази про народних героїв.