Презентация, доклад на тему Різноманітність Ссавців слайдшоу

Тасманія, Нова Гвінея;
Розмножуються шляхом відкладання яєць;
Температура тіла може коливатися в залежності від температури довкілля;
Кора головного мозку немає борозн і звивин;
Численні дрібні протоки молочних залоз відкриваються прямо на поверхню тіла тварини;
Відсутність зубів;
Мають клоаку, як плазуни.

дикобраза за рахунок того, що вкрита голками й грубою шерстю. Довжина тіла може складати 30 см. У єхидни маленький рот і вона зовсім не має зубів, зате вона має дуже сильні кінцівки з більшими пазурами. З їхньою допомогою єхидна відмінно копає. Єхидни харчуються мурахами й термінами, а ловлять вони їх своїм липким довгим язиком. Як правило, практично весь рік (крім шлюбного сезону) єхидни самотні. Кожна окрема особина ретельно охороняє свою територію, де вона звичайно полює. Єхидна має прекрасний зір і чує найменші рухи в радіусі свого огляду. Вона відмінно плаває й може легко перетинати великі водойми. Коли єхидна почуває небезпеку, вона швидко заривається в землю залишаючи на поверхні свої голки. Далеко не кожен хижак зможе здолати такий захист. Головними ворогами ехидн є лисиці, собаки динго й варани.

одне яйце, що має досить м'яку шкарлупу. Вона укладає його у свою сумку. Приблизно 10 діб триває “насиджування”. Після того як маля вилупилося єхидна вигодовує його молоком, що віділяється крізь пори. Дитинча повинен залишатися в сумці в мами від 45 до 55 діб. Коли в крихітки починають рости голки, мати риє для нього нору, що буде служити йому будинком. Єхидна навідується до свого дитинчати кожні 4-5 днів і підгодовує його молоком. Так триває аж до досягнення їм семимісячного віку.

Проєхидни

Це чудо природи звичайно важить до 10 кг, хоча відзначалися й більше великогабаритні особини. До речі, у довжину тіло проєхидни досягає 77 см, і це не вважаючи їхнього милого п'яти-семи сантиметрового хвостика. Будь-який опис цієї тварини будується на порівнянні з єхидною: лапки проєхидни вище, пазурі могутніше. Ще одна особливість зовнішнього вигляду проєхидни – це шпори на задніх лапах самців і п’ятипалість задніх кінцівок і трипалість передніх. Рострум (ніс і рот – два в одному) у проєхидни – це дві третини всієї голови тварини, що закінчується наявністю двох дірочок-ніздрів і беззубим ротом, але це не біда, тому що весь язик покритий невеликими шипами. Тривалість виношування дитинчат більша ніж у єхидн.

берегах рік і веде напівводяний спосіб життя. Його тіло вкрите густою, жорсткою шерстю, яка погано намокає у воді. Пальці кінцівок з'єднані плавальною перетинкою. На щелепах розташовані рогові чохли, що нагадують дзьоб гусеподібних. Значну частину часу проводить в норі, виритій у крутому березі ріки. Навесні самка у спеціальній норі з гніздовою камерою відкладає яйця (зазвичай, два), покриті роговою оболонкою. Навідміну від єхидн качкодзьоби висиджують яйця. Дитинчата з'являються на світ голі і сліпі.

народжують недорозвинених малят і доношують їх у сумці, куди відкриваються протоки молочних залоз. Плацента у самок слаборозвинена, тому малята народжуються малими і кволими. Вони прикріплюються до соска, який розбухає і заповнює всю ротову порожнину. Мати вприскує йому молоко в рот за допомогою м'язів, що оточують молочну залозу. Мозок у сумчастих примітивний; зуби слабо диференційовані. Більшість видів поширені в Австралії і Південній Америці; опосум зустрічається в Північній Америці. Серед сумчастих є наземні види (кенгуру, сумчастий тушканчик); деякі з них ведуть деревний (сумчаста летяга, сумчастий ведмідь, або коала), водний (водяний опосум), або підземний (сумчастий кріт) спосіб життя. Внаслідок діяльності людини, зокрема акліматизації в Австралії плацентарних ссавців, деякі види сумчастих (сумчастий кріт) зникли, а багато видів потребує охорони (21 вид занесено до Міжнародної Червоної книги).

і здатні до живородіння.
Молочні залози гроновидні.
У більшості є м'язисті губи та диференційовані зуби.
Клоака відсутня.
Кора головного мозку має звивини.
Постійна температура тіла.
Найчисленніший підклас ссавців.